організація психологічного супроводу інклюзивного навчання

Психологічний супровід дітей з особливими освітніми потребами в умовах  інклюзивного  навчання у ЗНЗ

Завдання  – створення цілісної системи соціально-психологічної підтримки дитини з ООП з акцентом на можливостях, а не на обмеженнях дітей

Нормативна база

—наказ МОНУ від 11.09.2009 № 855 «Про затвердження Плану дій щодо запровадження інклюзивного навчання у  загальноосвітніх навчальних закладах на 2009 - 2012 роки». 

—лист МОНУ від 26.12 2012р. №1/9-529 «Про організацію психологічного і соціального супроводу в умовах інклюзивного навчання»

— Лист МОНУ від 02.01.13 № 1/9-1 «Про визначення завдань працівників психологічної служби щодо запровадження інклюзивного навчання»

—лист МОНУ від 12.07.2016 № 1/9-364 «Про організаційно-методичні засади забезпечення навчально-виховного процесу для учнів з особливими освітніми потребами загальноосвітніх навчальних закладів у 2016/2017 навчальному році.»

  веб-сайт Міністерства освіти і науки України (www.mon.gov.ua)

 рубрика  «Освіта дітей з особливими потребами».

Алгоритм діяльності практичного психолога і соціального педагога,

в умовах інклюзивної освіти включає:

1. Ознайомлення з особовою справою дитини, історією та особливістю протікання захворювання, співбесіду з представником психолого-медико-педагогічної консультації;

2. Бесіду з дитиною та її батьками, метою визначення рівня можливостей дитини (самообслуговування, спілкування, пізнавальних можливостей, самоконтролю поведінки, емоційно-вольової сфери тощо);

3. Оцінку освітнього середовища, визначення щодо його відповідності до потреб і можливостей дитини. Психолог надає пропозицію щодо здійснення організаційних, функціональних, методичних змін.

4.   Вивчення індивідуальних особливостей та психічного розвитку дитини.

5. Проведення психолого-педагогічного консиліуму з метою розробки індивідуальної програми розвитку.

6. Проведення зустрічі з батьками і учнями класу (школи), педагогами з метою формування їх психологічної готовності до взаємодії з дитиною з особливими освітніми потребами.

7. Проведення психокорекційної роботи з метою розвитку потенційних можливостей дитини та відповідного формування особистості.

8.   Відстеження соціально-психологічного клімату в колективі та статусу дитини в групі.

9.  Сприяння соціальній інтеграції дитини: залучення в позакласну і позашкільну діяльність.

10. Моніторинг рівня адаптованості й інтегрованості учня, адаптація відповідних індивідуальних програм, планів.

Діагностична основа  корекційного процесу

Виявлення:

üспіввідношення рівня розумового розвитку дитини і вікової норми;

üрівня розвитку когнітивної сфери;

üособливості емоційно-вольової сфери;

üіндивідуально-типологічних особливостей;

üрівня сформованості мотивації до навчання;

üрівня розвитку комунікативних здібностей;

üрозумової працездатності та темпу розумової діяльності.

üфакторів, які зумовлюють труднощі пізнавальної діяльності, спілкування та соціальної адаптації, а також тих резервів, які можна використовувати у корекційно-розвитковій роботі.

Визначення рівня і особливостей  пізнавальної діяльності  передує будь-яким іншим психологічним дослідженням,

щоб з’ясувати труднощі та обмеження, які можуть виникати при виконанні  діагностичних завдань  і призводити до неправильного тлумачення отриманих результатів.

застосування психодіагностичного інструментарію та  корекційних програм як правило, потребує адаптації (зміна характеру подачі матеріалу, без зміни змісту або концептуальної складності завдання), рідше, модифікації відповідно до індивідуальних особливостей дитини

Для дітей із сенсорними порушеннями очевидним є прилаштування інструментарію (стимулів) до можливостей дитини та критичного вибору методик, які дозволяють використати потенціал дитини. Наприклад,  для дитини з порушенням зору малюнки (методика "Четвертий – зайвий") мають бути контрастнішими та більшими за розміром.

Для дитини зі спастикою кінцівок є проблематичним використання малюнкових методик, при використанні яких  необхідно домовитися з дитиною про сигнали, що відповідають певному вибору (стимульний матеріал до тесту тривожності Р. Теммпл, В. Амен, М. Дорки).

Оскільки можуть виникнути труднощі зі сприйманням малюнків,  вони не повинні бути надміру стилізованими та складними. Необхідно передбачати можливі труднощі, пов’язані з процесом сприймання самих зображень, та відрізняти їх від розуміння чи нерозуміння сюжету, логічних зв’язків у ньому.

Для дітей з порушеннями мовлення будуть мало прийнятними  вербальні методики. При цьому важливо розрізняти труднощі активного мовлення через порушення артикуляції та розуміння зверненого мовлення.

Обмеження у використанні діагностичних методик також можуть бути пов’язані зі способом життя обстежуваних, обмеженістю їхніх соціальних зв’язків і відповідних знань та уявлень про навколишній світ.

У зв’язку із цим, не можна беззастережно використовувати певні проективні методики, що в цілому за процедурою виконання могли б відповідати технічним можливостям обстежуваного.

Наприклад, методика Рене Жіля, яка часто і успішно застосовується для виявлення проблем, пов’язаних зі спілкування та самовизначенням підлітків, не завжди може бути адекватною в роботі з підлітком, фізичні обмеження якого не дозволяють сприймати ситуації, наведені в методиці, як проективні на себе.

Причиною є те, що спосіб життя виключає, наприклад, відвідання кінотеатру, прогулянки за місто разом із друзями тощо. Тому перш ніж застосовувати таку методику, потрібно переконатися, що у дитини є відповідний життєвий досвід, пов’язаний із зображеними ситуаціями.

Таким чином, психолог приймає рішення, які методики включити при діагностичному вивченні та яким чином мають бути адаптовані стимульні матеріали.

 Корекційна робота 

Організовується з врахуванням вади розвитку та потенційних можливостей дитини

Напрямки

1. розвиток усіх видів сприймання, особливо зорового і слухового, на базі яких розвиваються вищі психічні функції, зокрема, мислення і мовлення дітей.

 

2.Зміцнення працездатності, уміння зосереджувати увагу, цілеспрямовано працювати: ставити перед собою мету, усвідомлювати способи її досягнення, адекватно оцінювати результати.

3. розвиток навчальної мотивації, бажання вчитися, формування віри дитини у власні можливості, що можливо завдяки усвідомленню і оцінці реальних досягнень.

Спільні напрями психокорекції для дітей з різними типами дизонтогенезу в умовах інтегрованого навчання:

• Корекція інтелектуального розвитку та вторинних порушень окремих пізнавальних функцій.
• Підвищення соціального статусу: оптимізація емоційно-вольової сфери, формування адекватної самооцінки, розвиток комунікативних навичок та умінь.
• Подолання комплексу неповноцінності, формування адекватних механізмів психологічного захисту.
• Узгодження психологічного впливу з навчально-виховною роботою з метою перенесення результатів психокорекції у діяльність та поведінку дитини 

Особливості організації корекційного процесу

• Включення в навчальні заняття відбувається поступово; пристосування дітей до того чи іншого виду діяльності вимагає тривалого часу.
• 
  
• Заняття проводиться в двох напрямах: як форма для отримання знань і як розвиток, корегування процесів мислення, уваги, регуляція поведінкових реакцій.
• 
  
• Робота з виправлення порушень індивідуалізована для кожної дитини і для кожної групи захворювань
• 
  
• Характер занять, навантаження і дозвілля оцінюються на основі природи психічного розладу, залишкових можливостей, фазових станів.

література

—Інститут спеціальної педагогіки НАПН України

http://ispukr.org.ua/ukn/14/143/143_15.html

—Кобильченко В.В. Психологічний супровід дітей дошкільного віку з порушеннями зору [Текст]: монографія / В.В. Кобильченко; Інститут спеціальної педагогіки НАПН України. – Полтава: ТОВ «Фірма «Техсервіс», 2015. – 205 с.

—Омельченко І.М. Психолого-педагогічні основи діагностики і формування комунікативної діяльності у дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку [Текст]: навчально-методичний посібник / І.М. Омельченко; Інститут спеціальної педагогіки НАПН України. – Полтава: ТОВ „Фірма „Техсервіс“,
2015. – 185 с.

—Кобильченко В.В. Психологічний супровід дітей дошкільного віку з порушеннями зору [Текст]: монографія / В.В. Кобильченко; Інститут спеціальної педагогіки НАПН України. – Полтава: ТОВ «Фірма «Техсервіс», 2015. – 205 с.

—Омельченко І.М. Психолого-педагогічні основи діагностики і формування комунікативної діяльності у дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку [Текст]: навчально-методичний посібник / І.М. Омельченко; Інститут спеціальної педагогіки НАПН України. – Полтава: ТОВ „Фірма „Техсервіс“, 2015. – 185 с

Технології психолого-педагогічного супроводу дітей з аутизмом в ос вітньому просторі: навчально-наочний посіб. / Уклад. Т. Скрипник. — Харків: Факт, 2015. — 40

Корекційні програми 

веб-сайт Міністерства освіти і науки України (www.mon.gov.ua)

 рубрика  «Освіта дітей з особливими потребами».

—Логвінова Корекція розвитку 0-4 кл

—Програма ЗПР Розвитку мовлення під, 1-4 кл

—Програма Корекція розвитку

—