Розгляд складних випадків в консультативному процесі з вихователями

Інтервізійна група психологів навчальних закладів. Розгляд складних випадків в  консультативному процесі з вихователями

ПРОГРАМА  ЗАСІДАННЯ

інтервізійної групи психологів ЗДО

 І. Вступ. Повідомлення мети та структури зустрічі. Перший шерінг. Знайомство та очікування учасників групи. Вправа «Метафора консультанта».

ІІ. Консультативні функції  психолога ЗДО.

1. Інформаційне повідомлення «Структурні елементи консультативного процесу».

2. «Особливості консультування педагогів ЗДО». Робота в групах.

III. Розгляд інтервізійного випадку (за запитом учасників).

IV. Заключний шерінг.  Вправа «Мій внутрішній сад». Підведення підсумків роботи групи. Зворотній зв'язок.

Несмашна Г.Є.,

методист ТКМЦ

Квілінська М.А.,

психолог ТКГ

учасники інтервізійної групи

консультативна функція практичного психолога

допомога у вирішенні проблем щодо розвитку, виховання, навчання та формування психологічної і соціальної компетентності учасників освітнього процесу.

стадії консультативного процесу

за Г.Хемблі

1) встановлення відносин довіри (виникнення рапорту, почуття близькості шляхом вислуховування і рефлексії);

2)дослідження (аналіз почуттів і прояснення проблеми);

3)рішення про відповідні дії (висновок).

Запит - конкретизація форми допомоги, очікуваної клієнтом від консультації.

види запитів:

- Прохання про емоційну і моральну підтримку ( «Я права, чи не так?», «Я - хороша людина, чи не так?», «Моє рішення правильне, чи не так?»).

- Прохання про сприяння в аналізі ( «Я не впевнена, що правильно розумію цю ситуацію, допоможіть мені розібратися?»).

- Прохання про інформацію ( «Що відомо про це?»).

- Прохання про навчання навичкам ( «У мене це не виходить, навчіть»).

- Прохання про допомогу у виробленні позиції ( «Що робити, якщо…?», «Чи можна карати за це дитину?»).

- Прохання в наданні впливу на дитину в її ж інтересах ( «Допоможіть йому позбутися від цих страхів», «Допоможіть йому навчитися спілкуватися з хлопцями»).

- Прохання про надання впливу на дитину в інтересах клієнта ( «Зробіть його більш слухняним», «Допоможіть мені переламати його злу волю», «Примусьте його більше поважати мене»).

самодіагноз - ставлення клієнта до розладу або його передбачуваного носія. Найпоширеніші самодіагнози:

- а) «Зла воля» - негативні наміри особи, яка є причиною порушень, або (як варіант) вказівка на нерозуміння цією особою будь-яких істин, правил і небажання зрозуміти їх;

- б) «Психічна аномалія» - віднесення особи, про яку йдеться, до психічно хворих;

- в) «Органічний дефект» - кваліфікація особи, про яку йде мова, як вроджено неповноцінної;

- г) «Генетична запрограмованість» - пояснення тих чи інших поведінкових проявів впливом негативної спадковості;

- д) «Індивідуальна своєрідність» - бачення тих чи інших поведінкових особливостей як прояв стійких, сформованих особистісних рис (а не конкретних мотивів у ситуації);

- е) «Власні неправильні дії» - оцінка своєї реальної або минулої поведінки (в т.ч. як вихователя, дружини);

- ж) «Власна особистісна недостатність» - тривожність, невпевненість, пасивність і т.п., і як наслідок - неправильна поведінка;

- з) «Вплив третіх осіб» - батьків, чоловіка, бабусь, дідусів, учителів, як актуальний, так і минулий;

- і) «Несприятлива ситуація» - розлучення, конфлікт, переляк для дитини; перевантаження, хвороба тощо. - для себе чи інших.

-