інтервізійні зустрічі психологів ДНЗ.

Засідання інтервізійної групи психологів  ДНЗ

Запит та контракт у консультативному процесі.

Розгляд складних випадків у роботі психолога НЗ

12 жовтня 2017 р., 14.00,

ТКМЦ

 І. Вступ. Повідомлення мети  та структури зустрічі. Перший шерінг.

Знайомство та очікування учасників групи. 

(з використанням проективних карток «Креатив 1».)

ІІ. Запит та контракт як складові ефективного консультативного процесу

1. Інформаційне повідомлення 1. «Про очікування та запит клієнта в консультативному процесі».

2. Робота в групах: 

ü Мозковий штурм. «Аналіз запитів батьків та вихователів до психолога ДНЗ».

ü Формування ресурсної позиції клієнта через формулювання адекватного запиту.

3. Інформаційне повідомлення 2. «Контракт у консультативному процесі».

4.  Робота в групах.  «Підготовка контракту клієнта і консультанта»

III. Розгляд інтервізійного випадку( за запитом учасників)

IV. Заключний шеренг. Підведення підсумків роботи групи. Зворотній зв'язок.

Несмашна Г.Є.,

методист ТКМЦ

Квлінська М.А.,

психолог ТКГ

учасники інтервізійної групи

 Прийоми задавання запитань у консультативному процесі .

Розгляд складних випадків у роботі психолога НЗ

20 грудня 2017 р., 14.00,

ТКМЦ

 І. Вступ. Повідомлення мети  та структури зустрічі. Перший шерінг.

Знайомство та очікування учасників групи. 

(з використанням проективних карток «Сила часу».)

ІІ. Запитання як інструмент у роботі психолога. Техніки задавання запитань.

1. Інформаційне повідомлення  «Запитання як інструмент у роботі психолога. Види запитань у консультативному процесі».

III. Розгляд інтервізійного випадку(за запитом учасників) з використанням технік задавання запитань.

IV. Заключний шеренг. Підведення підсумків роботи групи. Зворотній зв'язок.

Несмашна Г.Є.,

методист ТКМЦ

Квлінська М.А.,

психолог ТКГ

учасники інтервізійної групи

література

v    Панок В.Г. Психологічне консультування: теорія та практика: навчально-методичний посібник / В.Г.Панок, І.М.Зварич, Я.В.Чаплак, О.М.Чернописький - Чернівці: Чернівецький національний університет, 2011.

v    В.И. Карикаш, Н.А. Босовская, Ю.Е. Кравченко,С.А. Кириченко Основы психологического консультирования в позитум-подходе, Черкаси, 2009. 

ОРГАНІЗАЦІЯ КОНСУЛЬТАТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ.

Запит та контракт у консультативному процесі.

У закладах освіти консультування – це вид психологічної допомоги, що має діагностико-рекомендаційний характер і є засобом підвищення психологічної компетентності вчителів, батьків, підітків-старшокласників. Це також спосіб підтримки дітей, які мають певні специфічні потреби, відчувають відгородженість від однолітків, самотність, батьки яких не забезпечують їм відчуття захищеності, безпеки, не створюють належних умов для розвитку.

"Чисто консультативними" вважаються проблеми міжособистісні, пов"язані з взаєминами, конфліктами, адаптацією до нового середовища чи нової діяльності, особливостями психічного розвитку та виховання на різних вікових етапах.

 Якщо консультування вдале, воно завжди сприяє якимось позитивним змінам в особистості але ці зміни відбуваються природно, невимушено, і відповідають внутрішній логіці розвитку дитини , а не нав'язуються зовні.

Психологічне консультування слід відрізняти від рекомендацій. (Р.В.Овчарова називає їх консультаціями) , що надаються батькам, вчителям, дітям, сутність яких зводиться до того, що психолог радить вдатись до конкретних дій, змін поведінки, стосунків з метою впливу на інших учасників навчально-виховного процесу.

Досвід роботи показує, що такі консультації рідко бувають ефективними, оскільки клієнти сприймають прямі поради як звинувачення у тому, що вони поводять себе неправильно, припускаються помилок, що в свою чергу викликає опір. Клієнти починають запевняти, що всі ці рекомендації вони виконують, але це не допомагає.

Разом з тим, деякі клієнти дуже наполягають на тому, щоб психолог дав їм професійні поради, як виховувати дитину, чи що робити з важким учнем. Бажано відразу визначитися, чому людина чекає рішення від когось, передаючи цій, іноді малознайомій людині, відповідальність? Як з такою передачею відповідальності буває в її повсякденному житті? Як вона себе почуває, коли чекає  готового рішення?

Психолог Т.Артеменко, наводить такий приклад: :Спілкуюся з учителями української мови. "Що робити, коли є ось така проблема?" - і далі розповідає історію. Спробуємо вияснити, чия це проблема. Певно, що не того, кого з нами тут немає. Тоді чим ця проблема є для того, хто про неї говорить? Акценти зміщуються, змінюється і тема розмови. Кожен розповідає свою історію, пов'язану з вихованням і поступово окреслюється тема фасилітації- полегшення при взаємодії дорослого з вихованцем та позиція дорослого як фасилітатора у цій взаємодії. Комусь видалося парадоксальним посилання на Макаренка, хтось не зміг виборсатися з-під тиску власного уявлення про моральний обов'язок. Але класичні запитання "Хто винен?" і "Що робити?". здається, дещо змінили свій чорно-білий відтінок…

Щоправда, для клієнта, який перебуває у вкрай важкому стані, для дитини, підлітка певні директивні методи впливу, до яких відносять і поради, стають необхідними Адже, іноді виникають ситуації,  коли варто чітко і жорстко сказати клієнтові,  що треба зупинитися, що далі продовжувати просто  небезпечно.

Предметом професійної діяльності практичного психолога є внутрішній світ іншої людини. Тому йому кожного разу необхідно вирішувати питання , як надати клієнту допомогу, і водночас не розпоряджатися його долею, не хазяйнувати у його душі.

Основним методом консультування є консультативна бесіда (П.П.Горностай) або ж інтерв’ю (Г.С.Абрамова). Більшість спеціалістів виділяють у її структурі 5 стадій чи етапів.

Перша стадія інтерв’ю – структурування, досягнення взаєморозуміння, встановлення контакту. Після встановлення консультативного контакту з людиною, укладання попереднього робочого контракту, починається аналіз проблем клієнта. (2-й етап). Розповідаючи про те, що відбувається, людина окреслює свої проблеми та формулює запит до психолога.

Важливо розрізняти:

ü Проблему/скаргу (що турбує клієнта)

ü бажання (чого хоче клієнт в житті),

ü намір / мета (чого хоче клієнт + що може)

ü запит (чого хоче клієнт від психолога на консультації),

 Проблема – це сукупність психологічних труднощів клієнта, що переживається як дискомфорт, дисгармонія, дезадаптація. У психології такі переживання описуються як стрес, конфлікт, фрустрація, криза.

Запит – це певним чином мотивоване звернення до психолога з проханням надати конкретну форму психологічної допомоги.

Переважно саме проблема визначає психологічний запит клієнта., але непоодинокими є випадки, коли запит лише опосередковано стосується проблеми.

Кожна людина формулюватиме запит до психолога  відповідно до своєї психологічної компетентності, освіченості й рівня усвідомлення свої  труднощів.

 Існує суттєва різниця між скаргою та психологічним запитом, яка визначається рівнем усвідомлення наявних проблем, здатністю об'ємно бачити загальну картину ситуації, мірою проникнення консультанта у психологію переживань клієнта.

 Запит як очікуваний результат консультативної роботи є системотворчим чинником, що організовує і направляє комунікацію.

Головне, щоб його зміст стосувався психології, а не, скажімо. морального вибору чи питань соціального нормування життя. Досвідчений психолог не перейде до постановки терапевтичного завдання  доти, доки клієнт не визначиться з тим, яких саме змін він очікує.

Психологу варто домагатись від клієнта правильного запиту.

	Приклади неправильних запитів:	Приклади правильних запитів:
від завуча	обстежити інтелект учнів 5 класу	з'ясувати, хто з учнів 4-х класів і з якої причини має труднощі в адаптації до умов навчання у школі ІІ ступеня.
від батька	зробити так, щоб син мене слухався	визначити причини ускладнення взаємостосунків з сином та шляхи їх усунення
від учня	порадити, яку професію обрати після закінчення школи	визначити коло професій, які відповідають його здібностям, інтересам, потребам.

Психологу корисно розрізняти види запитів клієнта.

Види запитів:	Приклад:
запит як вимога до третьої особи	Я хочу, щоб мій чоловік ...
запит як прохання про зцілення	Я хочу, щоб Ви зробили так, щоб мені стало краще ...
запит на дослідження.	Я хочу зрозуміти, чому ...
запит на зміну (стану, поведінки, ставлення)	:Я хочу змінити своє ставлення до дочки.

Перші два види запитів в роботу не беруться!!

Треба визнати, що чітке формулювання дається нелегко, бо запит теж часто має як явну так і приховану складову. Однак, є сенс дуже ретельно працювати над формулюванням запитань, доки бажання ( навіть потаємні ) не стануть метою, що має більш менш зрозумілий спосіб досягнення.

Чітке та по можливості однозначне встановлення взаємних очікувань і побажань психолога та клієнта у процесі консультування, отримало назву психологічного (консультативного) контракту.

Психологічний контракт - це своєрідний документ, в якому обумовлені прагнення, очікування і зобов'язання клієнта та консультанта. 

Контракт - це угода між клієнтом і психологом, яке визначає відповідальність обох сторін (К. Стайнер).

Контракт - це явне двостороннє зобов'язання дотримуватися чітко визначеного курсу дій (Е. Берн).

У загальному розумінні контракт між психологом та клієнтом –  це система домовленостей про особливості перебігу процесу психологічної допомоги.

Така угода імпліцитно укладається вже на перших етапах роботи, коли аналізується проблемний запит клієнта, формулюється мета та основні завдання.

Психолог та клієнт намагаються отримати якомога більше інформації один про одного та дійти згоди щодо основних моментів спільної діяльності .

Як правило оговорюється освіта та кваліфікація психолога; права, обов’язки та відповідальність обох сторін; вартість психологічних послуг; загальна тривалість роботи;  очікувані результати тощо.  Часто такий контракт укладається усно і не фіксується на папері.

Рівні контракту.

Адміністративний договір укладається в перші хвилини зустрічі (після встановлення міжособистісного контакту) і визначає умови роботи: місце, час, тривалість зустрічей, оплату і т.п.

Психологічний контракт передбачає щось неусвідомлюване у відносинах клієнта і психолога. Наприклад: клієнт передбачає, що психолог буде з ним м'яким і добрим. Психолог може очікувати, що клієнт буде дотримуватися його рекомендацій. У цій ситуації кожен з них спирається на свої очікування, фантазії. Уявлення, а не на реальні домовленості між ними.

Професійний контракт - це угода між клієнтом і консультантом, єдине розуміння того, що буде відбуватися в процесі взаємодії. Контрактом визначаються права і відповідальність сторін.

Контракт передбачає:

ü    Усвідомлення того, що проблема існує.

ü    Наявність наміри вирішити проблему.

ü    Можливість вирішення даної проблеми в принципі.

ü    Наявність способів оцінки досягнення результату (Як Ви дізнаєтеся, що досягли мети?)

Вимоги до контракту:

Ø                 Взаємна згода.

Ø                 Компетентність обох сторін (облік стану, наявність психічних розладів і ін.).

Ø                 Легальність (без порушень закону).

Укладання контракту вважається обов’язковим етапом психологічної допомоги, а вміння його досягати – однією із базових навичок ефективної психологічної діяльності.

ТЕХНІКИ ЗАДАВАННЯ ЗАПИТАНЬ

Задавання питань - це один з головних інструментів в консультуванні.

Питання – це завжди деяке вторгнення у внутрішній світ людини (якщо ви, дійсно, розраховуєте отримати відповідь на нього). Тому використовувати даний навик потрібно особливо обережно .

На думку О.Корабліної, потрібно враховувати, що питання можуть бути двох типів: вихідні із сказаного клієнтом і вихідні із власних версій чи зацікавленості консультанта.

Потрібно дуже чітко розмежовувати одні від інших і пам’ятати, що питання, які побудовані на власних припущеннях консультанта чи на його зацікавленості, можуть бути шкідливі й навіть небезпечні для клієнта.

По-перше, вони можуть завести хід суджень у бік від дійсно важливих для нього речей, він може слухняно слідувати за консультантом у сферу його проекцій. Щоб уникнути цього, питання потрібно представляти перефразуванням сказаного клієнтом, тоді стає зрозумілим, чим воно викликане.

По-друге, у клієнта, який відповідає на серію запитань консультанта, миттєво виникає відчуття, подібне відчуттям у кабінеті лікаря, який прояснює симптоми, а значить, готовиться поставити діагноз і приписати необхідне лікування. Таким чином, ви самі заганяєте себе у пастку «хворий – лікар», або «жертва – рятівник», де клієнт покладе на вас відповідальність за своє рятування.

По-третє, прагнення задавати якомога більше питань заважає слухати клієнта; серія питань, як правило, виникає через відчуття, немов би консультант повинен «сказати хоч що-небудь», щоб заповнити паузу, що виникла.  Таким чином, він іноді не дає клієнту можливості прислухатися до себе, закидаючи його питаннями. Пояснюється це тим, що фокус уваги консультанта зосереджений не на клієнті та його проявах, а на своїй тривозі й боротьбі з нею.

Між тим клієнт, як правило, бачить розгубленість консультанта, і неконгруентність психолога змушує клієнта до такої ж неконгруентності. Діючи таким чином, дуже легко зруйнувати контакт. Щоб уникнути подібного, потрібно використовувати відображення власних почуттів.

Правила, які добре було б мати на увазі, ставлячи питання клієнтам:

- уникати надмірного опитування (не перетворювати бесіду в допит);

- важливо розуміти, з якою метою задається питання;

- питання «Чому?» можуть провокувати захисні реакції клієнта; вони спрямовані на з'ясування причини.

Важливо дотримуватися циклу питання:

1) підготувати людину до питання;

2) поставити запитання;

3) дати подумати;

4) вислухати відповідь;

5) дати реакцію на відповідь;

- питання задавати в контексті, конгруентно, однозначно.

Види корисних питань в консультуванні

ЗАКРИТІ ПИТАННЯ

використовують для отримання конкретної інформації і зазвичай припускають відповідь в одному - двох словах, підтвердження або заперечення ( «так», «ні»), -

ü Скільки вам років?

ü  Скільки разів на день Ви відчуваєте роздратування?

ü Вам зручно?

ВІДКРИТІ ПИТАННЯ

припускають ширші відповіді, вони розширюють і поглиблюють контакт, передають клієнтові відповідальність за бесіду і спонукають його досліджувати свої установки, почуття, думки, тобто свій внутрішній світ. наприклад:

ü - Що ви про це думаєте?

ü - Що Ви тепер відчуваєте?

ü - Про що Ви хотіли б розповісти?

ПИТАННЯ НА ВСТАНОВЛЕННЯ КОНТАКТУ:

Встановити контакт - це значить створити доброзичливу, довірчу і безпечну атмосферу, яка дозволила б клієнтові відчувати себе комфортно і досить вільно в присутності консультанта.

ü Як я можу до вас звертатися?

ü Хто Вас до мене направив?

ü Чи доводилося Вам раніше звертатися за допомогою до психолога?

ü Чи достатньо Вам комфортно?

ü Що Ви можете повідомити про себе?

ПИТАННЯ НА ЗОВНІШНЮ І ВНУТРІШНЮ РЕАЛЬНІСТЬ:

зовнішня (факти) внутрішня (модальності внутрішньої реальності)

ü    Скільки вам років?

ü    Які почуття це у Вас викликає?

ü    Ваш сімейний стан?

ü    Як реагує Ваше тіло?

ü    Де працюєте?

ü    Про що Ви думаєте в цій ситуації?

ü    Коли відбулася ця подія?

ü    Що говорите собі при цьому?

ü    Як часто повторюються конфлікти з чоловіком?

ü    Що хочете змінити?

ПИТАННЯ НА МИНУЛЕ, СЬОГОДЕННЯ, МАЙБУТНЄ:

ü Як раніше справлялися з такими ситуаціями?

ü Що до сих пір Вам допомагало?

ü Який досвід Ви отримали в зв'язку з цим?

ü Що зараз хотілося б змінити?

ü Що готові зробити для вирішення цього питання?

ü Який уявляєте Ваше життя через рік?    Про що мрієте?

ПИТАННЯ НА  «+» І «-»:

Позитум-підхід в позитивній психотерапії передбачає бачення ситуації цілісно з «+» і «-». Питання на «+» допомагають включити ресурс. Питання на «-» допомагають побачити в ситуації те, що потрібно змінити. Питань на «+» має бути більше.

«+»	«-»
ü   Що хорошого є у Вашому житті? ü   Що Вас радує? Хто радує? ü   Кому вдячні? ü   Ваші улюблені заняття? ü   Що приносить Вам задоволення? ü   Що допомагає? Хто допомагає? ü   У що Ви вірите? На що сподіваєтеся?	ü   Що Вас не влаштовує в цій ситуації? ü   Що турбує? ü   Який негативний досвід пов'язаний з цією ситуацією? ü   З якими труднощами Вам доведеться зіткнутися? ü   Кому це зашкодить? ü   Чим готові пожертвувати?

УТОЧНЮЮЧІ ПИТАННЯ.

Уточнюючі питання задаються, якщо клієнт втрачає конкретність в консультації.  Уточнюючі питання допомагають конкретизувати ситуацію, про яку розповідає клієнт:

ü - Чи могли б Ви навести конкретний приклад?

ü - У чому саме це проявляється?

ü - Що конкретно сказав Вам син?

ü Що саме Вам не подобається? Що конкретно турбує?

ü Коли це відбувається? Як часто?

ü Що конкретно Ви хочете змінити?

ü Ви б могли привести конкретний приклад?

ПИТАННЯ НА ПРОЯСНЕННЯ ЖИТТЄВОЇ СИТУАЦІЇ КЛІЄНТА

Прояснення пов’язане і з навиком інтерпретації, і з такою основною умовою консультування, як конкретність. Деякі приклади прояснення:

ü - «Я не зрозумів, ви почали битися до чи після того, як прийшли на шкільний спортивний майданчик»;

ü - «Ви відчуваєте гнів чи образу?»;

ü - «Чи являється проблемою те, що ви не можете собі дозволити покинути роботу?».

ПЕРЕХІД ВІД СКАРГИ  ДО БАЖАННЯ

за допомогою наступних питань:

ü - Що тобі хотілося б змінити?

ü - А як ти хотів би, щоб було?

ü - Що ти хочеш від мене «тут і тепер»?

ПРОЯСНЕННЯ ПРИХОВАНОГО СЕНСУ .

За бажанням клієнта стоїть якийсь сенс. У консультуванні важливо його прояснити. З'ясувати прихований сенс можна за допомогою запитань.

ü - А що це для тебе означає?

ü - Що тобі це дає?

ü - У чому для тебе сенс цього?

ü -Навіщо тобі це потрібно?

СТИМУЛЮЮЧІ ЗАПИТАННЯ НА ЕТАПІ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

ü Що саме Ви можете запропонувати?

ü Як інакше можна це вирішити?

ü Що ще Ви можете придумати?

ü Як би Ви вирішували цю проблему, якщо б Вам було зараз десять (двадцять, тридцять, сорок, п’ятдесят) років?

ü Яке рішення запропонувала б ваша мама (батько, бабуся, тітка, дідусь і т.д.)?

ü Що корисного Ви знайшли для себе у цьому вирішенні вашої проблеми?

ТЕХНІКА КОНКРЕТИЗАЦІЇ РЕЗУЛЬТАТУ

може застосовуватися на різних етапах консультування.

Конкретизувати очікуваний результат можна за допомогою запитань:

ü Що саме повинно відбутися, щоб Ви зрозуміли, що ціль досягнута? –

ü Як саме Ви дізнаєтеся, що Ви досягнули бажаного результату?

ПИТАННЯ, ЩО ПЕРЕДАЮТЬ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ КЛІЄНТУ

ü Що ви робили, щоб змінити ситуацію?

ü Що ви можете зробити ще у цій ситуації?

ü Що у ваших силах змінити?

ü Що ви готові змінити в собі, щоб змінити цю ситуацію?

ü А що ви готові робити для цього?

ü Як ви самі можете з цим справитися?

ПИТАННЯ НА ЗАВЕРШЕННЯ КОНТАКТУ

ü Які висновки ви можете зробити7

ü Що берете для себе з нашої сьогоднішньої роботи?

ü Як себе почуваєте?

ü Як вам було зі мною?

ü Чи могли б ми на цьому зупинитися?