неділю, 6 грудня 2015 р.

ТРІШКИ НАРЦИСИЧНОГО...



Стало несподіваним, але дуже  приємним рішення  науково-методичної ради Університету менеджменту освіти (протокол № 8 від 12 листопада 2015 р.), на засіданні якої відбулося підведення  підсумків ІV Всеукраїнського методичного турніру «Моє покликання – методист» у 2015 році.

http://umo.edu.ua/university/ogoloshenya/universitet-menedzhmentu-osviti-vitaje-peremozhciv-iv-vseukrajinsjkogho-metodichnogho-turniru-moje-poklikannja--metodist-u-2015-roci







Конкурсна робота «Моє покликання - методист»








про горювання...



"Для того, щоб виплакати горе,
 треба сто годин плачу...."




Сильні емоції, пережиті, коли ми втрачаємо близьких,  називаються горем. Горе - процес необхідний, і його не можна вважати проявом слабкості, оскільки це спосіб, за допомогою якого людина відновлюється після відчутної втрати.

 Горювання - це процес, за допомогою якого людина працює з болем втрати, знову знаходячи відчуття рівноваги і повноти життя.



Знайшла сьогодні на Фейсбуку замітку на сторінці у психолога, психотерапевта з Лисичанська Ірини Стуканьової. Поміщаю її тут мовою оригіналу. 


О горевании.


Горевание — это место, куда внутри себя могу зайти только я.
Заходя в это свое внутреннее пространство, мне иногда кажется, что я могу оттуда не выйти…
Мне легче, когда я знаю, что рядом со мной есть люди, которые переживают за меня и не мешают мне просто быть в этом своем пространстве горя.
Но все равно, внутри горевания, я остаюсь наедине со своими внутренними демонами, болью от потери, горькими слезами и камнем в груди.
Горевание — это пространство внутреннего ада, не достав дна которого, невозможно оттолкнуться, что бы снова полностью вынырнуть в мир.
В горевании, невозможно знать заранее на сколько глубок этот ад, где его дно и сколько времени нужно проделывать работу по прощанию со своими иллюзиями и надеждами, по перебиранию своего прошлого, что бы отделить то, что может остаться лишь воспоминаниями, от того, что является моими истинными ценностями.
Горевание — это искренний диалог самой с собой, обращение к себе, поиск внутренней правды, оплакивание тех мест, от которых оторваны надежды иллюзии и ожидания.
Самые поддерживающие и одновременно самые болезненные слова в горевании: «это уже произошло. это уже произошло в реальности. это уже произошло со мной».
Это маленькая внутренняя смерть, которую можно только принять, проживать и оплакивать ее.
Но я знаю, что только погрузившись в глубины этого ада до конца, возможно нащупать дно и оттолкнуться наверх.
Я знаю, что погружаться вниз возможно только тогда, когда я несу в себе достаточно ресурсов, которые погружают меня на глубину горя. И в этом погружении, как у ныряльщиков из фильма «Голубая бездна», есть только одна страховка, только одна нить, позволяющая ориентироваться в этом пространстве — вера, что это когда-нибудь закончится и я стану сильнее (с)
автор Аляева Ксения



Втрачати  рідних або близьких  завжди важко. Ніколи не знаєш наперед, наскільки це боляче. Однак будь-яке горе рано чи пізно починає відчуватися не так гостро –  у нього, відповідно до теорії психіатра Елізабет Кюблер-Росс, є п'ять етапів, котрі послідовно змінюють один одного.
Деякі дослідники розширюють число етапів до десяти, інші, навпаки, урізують до трьох. Нижче наведений «компромісний» варіант з чотирьох етапів.
Перший етап:          шок і заперечення
Другий етап:           біль і почуття провини
Третій етап:           гнів, розчарування і гіркота
Четвертий етап:  прийняття ситуації і відчуття полегшення



«Одного разу вирішили провести конкурс, щоб знайти найбільш люблячу та найбільш турботливу дитину. 
Переможцем став чотирирічний хлопчик,  сусід якого, перестарілий чоловік нещодавно втратив свою дружину. 
Коли хлопчик побачив, що старий плаче, він підійшов до нього у дворі, заліз на коліна і просто сидів там. 
Коли мама потім запитала його, що він сказав дядечкові, хлопчик відповів:
 - Нічого. Я просто допомагав йому плакати ».
  
Сучасна притча з сайту Геннадія Павленко





виявлення особливостей агресивної поведінки дошкільників та їх корекція


19 листопада2015р. проводила тренінг © для психологів ДНЗ  з питань корекції агресивної поведінки у дітей дошкільного віку.

Тренінг авторський...хоч у ньому використано вправи Т.Калошиної, Г.Моніної і матеріал психолога з Києва Лариси Якушенко про   "Глечик емоцій".

Вважаю, що зрозуміти дитину, яка поводиться агресивно, може лише дорослий, у якого  із власною агресивністю все гаразд....
тому починається тренінг з арт-вправи, яка дає можливість актуалізувати свою "внутрішню дитину"- "нереалізовані дитячі потреби" Т.Калошиної.

Так легше перейти до розуміння, що таке агресія і агресивність...і місце гніву як емоціїї ....що гарно передається метафоричним "глечиком емоцій".


Коли настає усвідомлення причин  агресивної поведінки, можемо перейти до того, що  робити, щоб змінити її...

  Г.Моніна  дає просту і зрозумілу схему,  від неї і будемо відштовхуватися при підготовці корекційних занять . а розглянувши схему, спробуємо виконати ті вправи, які потім будемо  пропонувати діткам.


вправи для корекції аресивності
https://dytpsyholog.com/2015/04/15/%D1%96%D0%B3%D1%80%D0%B8-%D0%B4%D0%BB%D1%8F-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%B0%D0%B3%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%96%D1%97/

А взагалі пропоную такий тренінг для вихователів садків.  Запрошуйте!!!

















четвер, 3 грудня 2015 р.

Методи творчої реабілітації в роботі з учасниками бойових дій

12 листопада 2015 року  відбувся семінар "Методи творчої реабілітації в роботі з учасниками бойових дій", який проводила Голова правління БО МБФ "Творча криїівка",  художній терапевт, вальдорфський педагог Віталіна Маслова (м.Київ).

У ході семінару було представлено авторський досвід роботи реабілітації військових (а також, досвід участі Тернопільських волонтерів у заїздах "Творчої криївки") та методичні основи творчої реабілітації ( "Антропософський погляд на людину в контексті проблеми змін особистості в ході участі в бойових діях".)

Залишаючи за межами опису  погляд К.Штайнера на людину,  опишемо систему реабілітаційних заходів, яка складається з кількох складових:

тілесна реабілітація
водний режим, здорова їжа і здоровий сон, фізична активність
відновлення і використання природніх ритмів, (ритм дня, ритм тижня і тп)
психологічна реабілітація
знайомство з новим "Я", зустріч з новим собою
дослідження нових можливостей, які з"явилися внаслідок травми...
переведення травми в ресурс
соціальна реабілітація
відновлення довіри до мирного соціуму
відновлення зв"язку із зовнішнім світом
компенсація втрачених зв"язків
(нові люди, нові знайомства,  відновлення зв"язку з попередніми поколінями)
біографічна реабілітація
зв"язок з собою, з собою кращим ( ідеальним Я)
робота над власною біографією як шлях вивчення себе та світу

Ритмізація (чіткий розпорядок усього періоду реабілітаційного заїзду), фізична активність,  кліматотерапія,  мистецтво (живопис), спілкування (спілкування з носіями культури, дітьми, місцевими жителями), психоедукація та можливості психокорекції ("прогулянки з психологом") - основні фактори реабілітаційного впливу.  

Закінчення семінару відбулося у творчій манері - виконанням учасниками "соціальної " вправи- спільного малюнка  "Народження світла із темряви."






Р.С.
Семінар, який мав на меті окреслити роботу з дорослими, викликав інтерес до вальдорфської педагогіки та Вальдорфської школи.

У контексті сучасних підходів до освіти, ідеї вальдорфської школи є досить актуальними. 

Вальдорфська школа - це система освіти, заснована на повазі до дитинства. 

Її мета - розвинути природні здібності кожної дитини і зміцнити віру у власні сили, яка знадобиться їй в дорослому житті. 

Вона працює  за принципом «не випередження» розвитку дитини, але надання всіх можливостей для її розвитку у власному темпі. 

Основними принципами вальдорфської педагогіки є: 
  • антропоцентризм
  • освіта дитини є наслідком її потреб, а не соціального замовлення того чи іншого суспільства; 
  • гармонійність розвитку всіх складових людини (тіла, волі, почуттів, розуму); 
  • навчання дедуктивним шляхом, від загального до конкретного , від ідеї - до її реалізації; 
  • історичність - відтворення в процесі навчання основних етапів людської еволюції: заняття землеробством, ремеслами, мистецтвом, наукою; 
  • циклічність - використання природних, тобто добових, сезонних і астрономічних (астрологічних), ритмів; 
  • еврістичність - дітям не нав'язують готових правил, а дають можливість зробити висновок самим; 
  • художність всього навчання. 

Головна властивість педагогіки Р. Штайнера - заперечення прямого впливу на учня. 
Виховання і навчання йдуть через поступове формування емоційної сфери, інтелекту до виховання вольової сфери учня. 
Стрижень виховної роботи - організація морального виховання, в основу якого покладені добро, краса і правда. Ці якості послужать вихованцю надалі основою моралі, творчості і мудрості. 

Вальдорфській школі притаманні атмосфера тепла, щирості, взаємної поваги та довіри, відсутність упереджених суджень з боку вчителя, відсутність системи оцінок як форми тиску на учнів, емоційна насиченість навчального процесу.

Організація вальдорфської школи будується на таких основах
  • організація дня в певному ритмі, причому ранок як  найбільш слушний для інтелектуальної діяльності час, відводиться відповідним навчальним предметам; 
  • виклад навчального матеріалу великими навчальними періодами, «епохами», що дозволяє учневі «занурюватися» в навчальний матеріал, зосередитися на ньому; 
  • художньо-естетичні вправи виховують волю, вимовлене слово впливає на почуття; 
  • принцип авторитету - один з найсерйозніших в вальдорфській школі; діти наслідують тому, кому хочуть, хто завоює їх довіру; 
  • свобода і відсутність страху, так як немає оцінок, немає іспитів; дитину змушує вчитися її власне бажання. 


Навчальний план штайнерівської  школи будується так, щоб зміст і методи навчання точно відповідали віковим особливостям  розвитку свідомості людини. У цьому випадку навчання підтримує природний розвиток дитини і впливає на нього терапевтично. 


У підсумку наведемо цитату з книги Глеклер М., Лангхаммер Ш., Вихерт К. Воспитание и здоровье. Задача для педагогов, медиков и родителей.- Дорнах, «Персефона». – 2006.


ВІДЧУТТЯ ЖИТТЯ

Його орган: Вегетативна нервова система

Він передає:
- Відчуття комфорту, переживання гармонії
- Відчуття того, що процеси гармонійні і узгоджені.

Вказівки щодо його розвитку:
- Ритмічний розпорядок дня
- Довіра до життя
- Переживання почуття міри і своєчасності, тобто узгоджених між собою ритуалів
- Радісна атмосфера під час прийому їжі

Шкідливі впливи:
- Сварки, насильство, залякування
- Поспіх, переляк
- Невдоволення
- Відсутність міри
- Нервозність
- Відсутність гармонійних переходів від одного виду діяльності до іншого