середа, 28 жовтня 2020 р.

ІНСТРУМЕНТИ ЦІЛЕВСТАНОВЛЕННЯ В РОБОТІ ПРАЦІВНИКА ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ

 ІНСТРУМЕНТИ ЦІЛЕВСТАНОВЛЕННЯ 

В РОБОТІ ПРАЦІВНИКА ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ


Фасилітативна платформа працівників психологічної служби
27 10 2020

Мета освоєння інструментів цілепокладання

забезпечення використання інструментів  ефективного  планування професійної діяльності та планування індивідуальної траєкторії професійного розвитку

Завдання:

  1. Ознайомити учасників з сучасними моделями цілепокладання;
  2. Тренувати вміння планувати індивідуальну траєкторію професійного розвитку з використанням моделі SPIRO;
  3. Продемонструвати можливості віртуальної дошки Padlet




результати використання інструментів  цілепокладання

ü  планування роботи на рік з використанням моделей цілепокладання

ü  планування цілей індивідуальної траєкторії професійного розвитку





пʼятниця, 23 жовтня 2020 р.

 


Основи психосоматики та психологічна підтримка здоров'я в часі пандемії

Інтерактивна дистанційна школа сучасного фахівця психологічної служби

15.10.2020


Позитивні емоції допомагають опиратися 
несприятливим факторам середовища, 
зміцнюють імунітет.

питання для розгляду

  • Психосоматика у вузькому, широкому, всезагальному сенсі
  • Вплив стресових факторів на здоров"я людини, прояви стресу.
  • Психосоматичні розлади як прояв дезадаптації та надмірного стресу стресостійкість та прийоми самовідновлення. 
  • Прийоми психічної саморегуляції в часі пандемії COVID-19. 



«Вдихаючи на повні груди, ми стаємо господарями власного життя і внутрішніх сил. Ми робимося чесними і відкритими,  нас сповнює почуття власної гідності.  Наші межі чітко визначені: ми знаємо себе і свої можливості, знаємо, що ми здатні дати і що хочемо отримати. Ми дихаємо вільно!»  Деббі Шапіро

 

Вправа «Малювання дихання» (Л.О.Подкоритова)

Мета: сприяння усвідомлення власного дихання як повсякденної життєдайності і екзистенційної цінності, розвиток здатності зосереджуватися на своєму диханні, загальна гармонізація психічного та фізичного стану

Подкоритова Лариса Рефлексія, самопізнання, психологічна самодопомога: тренінги та арт-терапевтичні методики: навчально-методичний посібник. - Центр інноваційної педагогіки та психології ХНУ, 2018.-128с.




"У теперішній час не викликає сумніву те, що використання свідомо регульованих механізмів для поліпшення психоемоційного стану веде до активізації імунно-захисних механізмів.

Оптимістичний  життєрадісний настрій благотворно впливає на імунні можливості людини, а хронічний стрес їх пригнічує, викликаючи хвороби, у виникненні яких провідну роль відіграють порушення імунологічного гомеостазу (психосоматичні, імунно-алергічні, онкологічні та ін.).

Є дані і про зворотній взаємозв"язок - підвищення імунно-захисних сил організму покращує опірність емоційно-стресових впливів (В. Квіташ)."

Я.Н. Воробейчик Руководство   по  аутопсихотерапии. (история, теория, практика).- Одесса, 2004


 


Самосупервізія 
в роботі працівника психологічної служби 
як складовий елемент траєкторії 
професійного розвитку сучасного фахівця



Однією з професійних компетентностей фахівця психологічної служби освіти є здатність до самооцінювання власної професійної діяльності, визначення індивідуальних потреб у професійному розвитку та самоосвіті. Вона передбачає знання відповідних інструментів (методів, методик, процедур) самоаналізу та самооцінки власного професійного розвитку та особливостей їх практичного застосування для визначення власних потреб у професійному розвитку та самоосвіті.
Одним з таких інструментів може стати самосупервізія як складова рефлексивної позиції психолога. Це - процедура самоаналізу конкретного кейсу з точки зору його результативності, яка дозволяє фахівцям акцентувати увагу на цілях і напрямах їх роботи, формувати системні підходи до стратегії і тактики консультування та психокорекції, планувати і прогнозувати ефекти психологічних втручань, а також здійснювати контроль над власною особистістю (недоліки, слабкі сторони, сліпі плями, осуд), усвідомлювати свої помилки і коригувати їх.
Серед цілей будь-якого виду супервізії - допомогти практикуючому фахівцеві розвинути в собі внутрішнього супервізора, з яким можна консультуватися прямо під час роботи.
Важливим аспектом самосупервізії є здатність самостійно аналізувати свою роботу.


22 жовтня 2020 року н
а засіданні інформаційно- професійної підлокації інтеграційно-коригуючої локації 5-го Дистанційного трансфер-містечка інноваційних можливостей на тему «Самосупервізія в роботі працівника психологічної служби як складовий елемент траєкторії професійного розвитку сучасного фахівця» було представлено авторську методику аналізу випадку у вигляді візуальної самосупервізії з використанням метафоричних карт на основі 5-крокової моделі позитивної психотерапії Н.Пезешкіана.  

Ознайомившись з методикою та виконавши самоаналіз випадку з її допомогою,  учасниці отримали усвідомлення, що така методика розширює бачення варіантів роботи з клієнтом, допомагає утримувати фокус уваги не тільки на клієнті, але й на собі, що допомагає не привносити свої проблеми у консультативний процес, допомагає знайти у собі сили приймати "страшні" тіньові частини клієнта і бути з ним поруч у процесі консультування чи психокорекції.

Серед рекомендацій: впроваджувати методику аналізу випадку у вигляді візуальної самосупервізії з використанням метафоричних карт на основі 5-крокової моделі позитивної психотерапії Н.Пезешкіана у практику роботи фахівців психологічної служби як дієвий інструмент професійного саморозвитку фахівця.
 
Несмашна Г.Є.





понеділок, 12 жовтня 2020 р.

 

Збереження психічного здоров’я учнів 
шляхом розвитку стресостійкості та навичок керування стресом

Вебінар для класних керівників 5-8 класів

12 жовтня 2020р

Стрес - відсутність рівноваги між запитами середовища та ресурсами людини, доступними для реагування на ці запити

 Загалом стрес – це нормальна реакція здорової людини, захисний механізм нашого організму. Виникнення стресу означає, що людина, зокрема дитина, включилася в певну діяльність, спрямовану на протидію небезпечним для неї впливам. Під час стресу відбуваються глобальні психо-фізіологічні, біохімічні зміни в організмі, спрямовані на мобілізацію захисних сил та адаптацію до ситуації (стресора).

Стрес не є шкідливим тоді, коли дитині вдається швидко уникнути стресового впливу або адаптуватися до нього. Однак здатність до адаптації не безмежна. У разі якщо інтенсивність впливу стресора та тривалість стресу перевищують можливості організму протидіяти, якщо вплив має різко негативний характер, такий стан називають дистресом (станом хронічного стресу). Дистрес викликає дезадаптацію – стан надмірного психічного, емоційного та м’язового напруження, порушення діяльності внутрішніх органів та поведінки.

 Прояви стресу

  порушення продуктивності пізнавальній діяльності ( погане запам"ятовування, мислення)

  Поганий  сон, втома, в”ялість

  Безпричинна образливість

  Підвищена тривожність

  Агресивність

  Соматичні захворювання

  Інші поведінкові реакції, що відображають стан внутрішнього занепокоєння 


Якими бувають реакції дітей у стресових ситуаціях?

Коли в наше життя вриваються різні стресові фактори, то запускаються автоматичні тілесні реакції. Наш розум починає функціонувати заради виживання, генеруючи реакції, спрямовані на реалізацію програми “боротися чи врятуватися втечею (її ще називають реакцією “бий або біжи”). У таких ситуаціях працює так званий “мозок ящірки” (лімбічна система), що сформувався у людства мільйони років тому. Це дуже важлива частина мозку: саме вона швидко реагує на небезпеку й забезпечує наше виживання. Коли загроза минає, мозок опрацьовує інформацію і пояснює те, що трапилося. Так ми отримуємо досвід. Виживання дитини безпосередньо залежить від її рідних і близьких дорослих, а також від того, як вони допомагають їй впоратися зі стресовими емоціями. І що менша дитина, то більшої допомоги від батьків вона потребує в “опрацюванні” стресових ситуацій, адже зона мозку, яка за це відповідає, ще не сформована, а “мозок ящірки” є домінуючим інструментом реагування. Саме тому нам насамперед необхідно заспокоїти “мозок ящірки” дитини, а вже потім говорити з нею.

   Коли у дитини вирують емоції (лімбічна система в дії) – мислення не працює. Нотації дорослих не спрацьовують. Щоб дитина вас почула, спочатку їй треба заспокоїтися. Не повчайте “ящірку” і не виявляйте агресію щодо неї, бо вона вас сприйме як загрозу. Заспокойте “ящірку”. У стані спокою вмикається мислення – і дитина стає готовою до діалогу й засвоєння уроку. Ми маємо визнати, що у переляканої дитини, як і в сильно переляканої людини, всі реакції обумовлені інстинктами!

 Чим менша дитина, то більше її стан визначає стан батьків чи дорослих, які опікуються нею. Тобто для дітей дуже важливим для подолання стресових ситуацій є наш стабільний стан і те, як ми самі долаємо стрес. Тож зосередьтеся на стабілізації власних емоцій та відновленні безпечного зв’язку з дитиною, будьте доступні та відгукуйтеся на заклик дитини.

У нещастях ми знаходимо силу; 
завдяки хворобам дізнаємося ціну здоров'я; 
стикаючись із злом, починаємо цінувати добро; 
завдяки навантаженням пізнаємо дійсну цінність відпочинку.
Грецька приказка

Резилієнс (Стійкість/пружність)

В україномовній літературі resilience перекладають як стресостійкість, життєстійкість, життєздатність, стійкість до травми. Ці терміни використовують для позначення ресурсів подолання надзвичайних і стресових подій

 здатність пристосовуватися, справлятися та «відскакувати назад» при зустрічі з травмою, стресом чи критичною ситуацією

    У сучасних наукових дослідженнях резилієнс виокремлюють два основні підходи до її розуміння:

1) резилієнс як індивідуальна характеристика (ego-resiliency), риса особистості, що захищає від негараздів життя і виявляється через такі якості, як гнучкість, спритність, винахідливість та міцність характеру, а також здатність адаптуватися до функціонування в різних зовнішніх умовах.

2) резилієнс як динамічний процес появи чи розвитку нових сил і ресурсів адаптації та відновлення (resilience), у якому позитивна адаптація відбувається в умовах негараздів.  

   Індивідуальна резилієнс.

 Самооцінка як атрибут резилієнс – це почуття власної гідності, віра в себе, що дає людині змогу успішно справлятися з серйозними проблемами і негараздами.

Опора на власні сили, самозабезпеченість як атрибут резилієнс полягає в тому, що резильєнтні індивіди мають відчуття контролю, вони виявляють незалежність, автономію та самостійність, впевнені, що здатні контролювати свою власну долю перед важкими випробуваннями.

Соціальна чуйність є атрибутом резилієнс, що дає змогу людині або групі взаємодіяти з оточенням, виявляти турботу про інших, допомагати під час негараздів. Резилієнс передбачає соціальну підтримку з боку різних систем, включаючи сім’ю, друзів, релігійні організації та школи.

 види індивідуальної резилієнс:

  • навчальна,
  •  емоційна, 
  • поведінкова.

 Резилієнс сім’ї (родини) визначають як її здатність як системи вистояти і відновитися після стресових життєвих подій. При цьому орієнтація на систему родини ширша за стосунки в сім’ї між батьками і дітьми, і це іноді може впливати на резилієнс з огляду на зв’язки в ширшій мережі, до якої входить як сама сім’я (батьки і діти), так і родина (з усіма іншими родичами).

 Резилієнс громади – це процес, який поєднує низку мережевих (групи людей, організацій, спільнот) адаптивних здібностей у позитивну траєкторію функціонування й адаптації в повноцінне населення після потрясіння/конфлікту. 


   Поради щодо саморегуляції для вас 

та дітей, які перебувають під вашою опікою



1.Здорове харчування 

2.Рух

3.Сон. 

4. Позитивний настрій 

5. Зв’язки з оточуючими 

 7. Правильне дихання 


п'ять принципів відновлення Стівена Е. Хобфолла

які допоможуть у відновленні після пережитого серйозного інциденту чи катастрофи.


Якщо вчителі почуваються безпечно і транслюють спокій та впевненість, тоді й учні, швидше за все, почуватимуться в безпеці. Діти також почуватимуться безпечніше, коли вони будуть залучені до розмов та планування безпечного повернення до школи, а також, коли вони знають, що можуть прийти до вас зі своїми турботами.

 Коли вчителі тримаються спокійно, діти теж відчувають спокій. Діти краще вчитимуться та продуктивніше працюватимуть у спокійній обстановці. Якщо з будь-якої причини спокій порушено, його можна відновити демонструючи учням впевнену віру в те, що рішення завжди можна знайти і що вчителі зроблять усе можливе, щоб розібратися з ситуацією, що виникла.

Самоефективність дуже важлива, коли маємо справу з тривожною або стресовою ситуацією. Вона проявляється у вірі в те, що ми можемо своїми діями вплинути на ситуацію; можемо змінювати речі, впливати на наше середовище. Корисно поцікавитись у дітей про те, що б їм допомогло в момент, коли вони відчувають тривогу, хвилюються або засмучуються. Такі розмови також додадуть їм відчуття власної ефективності.

Спільна робота над планом, визначення стратегій та складання протоколу дій на випадок, коли справи йдуть не за планом, дають нам відчуття власної і колективної ефективності та сприяють зменшенню тривоги як у вчителів, так і у дітей. Навіть коли ми не можемо повністю виправити деякі речі, ми можемо обрати для себе вирішення ситуації найбільш зручним для нас чином.

 Тісні взаємопідтримуючі стосунки дуже важливі для всіх Розуміння того, що у нас є ті, до кого ми можемо звернутись, коли нам потрібна підтримка, пов’язане з хорошим загальним самопочуттям. Якщо у вихованні дитини має значення соціальне оточення, то зараз, більше ніж будь-коли, тим із нас, хто дбає про дітей, важливо організувати мережу підтримки навколо себе та дітей, які перебувають під нашою опікою. Налагоджуйте зв'язки з батьками та колегами, з якими можете розділити турботи, стати партнерами у вирішенні проблем та надавати взаємну підтримку. Знання, куди звернутися за додатковою допомогою чи підтримкою, будуть корисними як вам, так і дітям, які перебувають під вашою опікою.

 Надія - ключовий елемент у побудові стресостійкості. Надія дає нам енергію та натхнення; дозволяє бути позитивними та життєрадісними, дає впевненість у тому, що все добре і може бути навіть краще.



у презентації використано матеріали :

Психосоціальна підтримка в умовах надзвичайних ситуацій: підхід резилієнс :навч.-метод. посіб. / [Н. Гусак, В. Чернобровкіна, В. Чернобровкін, А. Максименко,С. Богданов, О. Бойко ; за заг. ред. Н. Гусак] ; Нац. ун-т «Києво-Могилянська академія». – Київ : НаУКМА, 2017. – 92 с.


Перезавантаження. Повернення до школи після обмежень, пов'язаних із COVID-19. Рекомендації від Спільноти психологів Ірландії Перекладено для НПА .- URL


Як допомогти дитині подолати стрес: дієві поради.URL
 

 

 

 
























субота, 10 жовтня 2020 р.

Вссвітній день психічного здоров"я


10 жовтня- Всесвітній день психічного здоров"я



Тема 2020 року "Mental Health for all: Greater Investment-Greater Access

  «Психічне здоров’я для всіх» мається на увазі створення урядовими організаціями країн сприятливих умов для діагностики і лікування психічних розладів.

https://wfmh.global/wp-content/uploads/WMHD2020_v16_resized.pdf

Організація Об'єднаних Націй (2020) стверджує, що "міцне психічне здоров'я має вирішальне значення для функціонування суспільства . Воно має бути пріоритетом як відповідь на виклики пандемії COVID-19 та виходу з неї. Ця ситуація  призвела до серйознх наслідків   для психічного здоров’я та добробуту цілих суспільств і є пріоритетним завданням, яке слід негайно вирішити "(UN, Policy Brief, 2020).

 

Психічне здоров’я – стан душевного благополуччя, що характеризується відсутністю хворобливих психічних проявів та забезпечує адекватну до умов дійсності регуляцію поведінки та діяльності.

Зміст поняття не вичерпується медичними та психологічними критеріями, у ньому завжди віддзеркалюються суспільні та групові норми і цінності, які регламентують духовне життя людини.

За статистикою ВООЗ, більше 450 мільйонів жителів планети страждають психічними захворюваннями. В Україні – це більше 1 млн. осіб і цей показник постійно зростає.

У цьому році, у зв’язку з пандемією COVID-19, значно збільшилась кількість психічних захворювань. 

За словами лікарів, на психічне здоров’я впливає ряд факторів: спадковість, інформаційні та емоційні перевантаження, політичні та економічні катаклізми в країні, складнощі в особистому житті, конфліктні ситуації на роботі, побутові проблеми, нездоровий спосіб життя тощо.

6 МІФІВ ПРО ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ'Я


Кілька рекомендацій для стабілізації психоемоційного стану  

із «Абетки психічного здоров’я».





«Абетка психічного здоров’я» – це свого роду, збірка понять, що так чи інакше стосуються проблеми збереження та відновлення психічного здоров’я. Усі поняття, розміщено за алфавітом, це короткий, спрощений курс вивчення такого складного феномену як «психічне здоров’я» для учнів старших класів та студентів, які хочуть не тільки познайомитися з основними аспектами психічного здоров’я людини, але й навчитися технікам психологічної допомоги / самодопомоги у складних життєвих ситуаціях».автори книжки – Мирослава Кулеша-Любінець, доцентка кафедри загальної та клінічної психології філософського факультету, фахівчиня Проєктно-освітнього центру «Агенти змін», керівниця проєкту; Діана Олійник та Надія Лосяк, студентки IV курсу спеціальності «Психологія» філософського факультету.

https://pnu.edu.ua/blog/2020/06/02/20811/