інтервізійна група психологів ЗНЗ Виявлення вторинних форм психологічного захисту в процесі консультування

засідання інтервізійної  групи психологів ЗНЗ 

Виявлення вторинних форм психологічного захисту в процесі консультування.

Розгляд складних випадків у роботі психолога НЗ.

23 січня 2018 р., 14.00,

ТКМЦ

 І. Вступ. Повідомлення мети та структури зустрічі. Перший шерінг.

Знайомство та очікування учасників групи.

ІІ. Вторинні (зрілі) форми психологічного захисту.

1. Інформаційне повідомлення «Вторинні (зрілі) форми психологічного захисту».

2.     Мистецтво як  форма та засіб сублімації.

ü Використання арт-терапевтичних методик як засобу об’єктивації внутрішніх конфліктів через прийнятне  відреагування.

ü Арт-терапевтична вправа «Тепла мандала». (виготовлення мандал з ниток.)

 III. Розгляд інтервізійного випадку (за запитом учасників.)

 IV. Заключний шерінг. Підведення підсумків роботи групи. Зворотній зв'язок.

Несмашна Г.Є.,

методист ТКМЦ

Квілінська М.А.,

психолог ТКГ

учасники інтервізійної групи

Оскільки тема -  психологічні захисти, то ми трохи регресували...І релаксували заодно)))

Адже мистецтво-прекрасний спосіб сублімації)))  

Мандала - відображення нашої індивідуальності))) Створення мандали - це і спосіб самовираження, і виявлення, і структурування власного Я.  

Плетіння  мандали з ниток в особливий спосіб дозволяє діткнутися тілесності, регресувати, отримати специфічний досвід переживання почуттів...

Матеріали засідання інтервізійної групи практичних психологів ЗНЗ 

Психологічний захист — це спеціальна система стабілізації особистості, спрямована на відгородження  свідомості від неприємних, травмуючих переживань, повязаних з  внутрішніми та зовнішніми конфліктами, станами тривоги і дискомфорту.

Є захист як  механізм формування особистості дитини 

і як  механізм формування хвороби. 

Здорова особистість  — це  система різноманітних  

психологічниих захистів та гнучких копінг- стратегій.  

Е.Г.Ейдеміллер,

Об"єктивна небезпека і депривація 

спонукають людину до інтелектуальних подвигів, 

та винахідливих спроб вирішити свої труднощі,

 тоді як  у об′ективній безпеці й  достатку вона тупіє.

Анна Фрейд

( "Притча про зерно"- трохи боротьби не завадить).

Захисні механізми «вищого порядку» мають надійний контакт з реальністю і їх використання зумовлене «вторинним процесом».

На відміну від примітивних захистів, захисти вищого порядку здійснюють певні трансформації чогось одного - думок, почуттів, відчуттів, поведінки або певної їх комбінації.

Мають адаптивну функцію, часто є елементом соціалізації людини, вибору нею соціально схвалюваної поведінки.

Порівняно з примітивними, зрілі захисти легше усвідомлювані, клієнти визнають їх, хоча  не дуже схильні щось змінювати у звичних способах поведінки та взаємодії. Стійкість вторинних захистів до терапевтичного впливу зумовлена схильністю клієнтів ототожнювати їх з власним Я.

Зупинимось зовсім коротко, нагадуючи про них, оскільки ми частіше бачимо їх у проявах поведінки і більше знаємо про них.

Так, нам відомі інтелектуалізація, раціоналізація, моралізування. ( Пояснити розумно будь яку свою дію. (я не вивчив бо світла не було). Також ми зустрічаємось з компартменталізацією, коли людина висловлює одночасто прямо протилежні думки. (не маю грошей…найму репетитора для дитини)

Ми знаємо, що аутоагресія або заміщення це часто спосіб виразити негативні почуття у більш безпечний для себе спосіб, (на себе чи якийсь сторонній об’єкт)  коли прямий вираз агресії неможливий чи неприйнятний.

Можемо зустрічатись з регресією у старших дітей, коли з»являються молодші, і старша починає знову смоктати палець чи  втрачає контроль над функціями сечового міхура). А також у дорослих в кризових ситуаціях.

Цікавим є реактивне утворення, коли людина здійснює прямо протилежні дії до своїх бажаних спонукань (дуже улестива людина може мати багато ворожості а активний борець з одностатевими шлюбами  - підсвідомі гомосексуальні схильності.)

Ви могли стикатися з таким видом захисту, як анулювання, коли  дитина, скоївши якийсь вчинок  вважає, що просте «вибач» «анулює» скоєне. (чи водій, який збив людину і оплатив її лікування ) (притча про забиті і потім витягнуті цвяхи- слід все одно лишається)

Ми знаємо, що безпричинна тривога часто є симптомом витіснення неприйнятних для людини почуттів чи думок.

Частина захистів працює як елемент соціалізації людини.

Наприклад, компенсація (низького зросту Наполеон став великим полководцем) або ж гіперкомпенсація (  перемоги параолімпійців )

А також- сублімація. (  одним коханням менше стало- - на одну пісню стане більше)

 У процесі  перенесення інстинктивних  поривань на соціально схвалювану сферу вивільняється велика кількість ув´язненої в них енергії, що зумовлює значне підвищення психічної працездатності в особистій творчості та рухає до досягнення успіхів у тій сфері, в яку спрямована сублімація.

.

Найчастіше сублімуються сексуальні та агресивні поривання. В творчість, у мистецтво, у політику . ( хороший хірург може бути трохи садистичним))

Оскільки мистецтво це один з найбільш ефективних способів сублімації то і арт- терапія є дієвим інструментом, який дозволяє об´єктивувати внутрішній конфлікт у малюнку чи пісковій інсталяції і створює можливість через нього контактувати з оточенням. У малюнку травмуючі переживання можуть бути представлені без переживання відчуття провини. Це, до речі, пояснює, чому малювання допомагає лікувати наркоманію, заїкання, афазії тощо.

Загалом сублімація - процес, який веде до переорієнтації реагування з нижчих, рефлекторних форм на вищі, довільно керовані й спрямовані на розрядження енергії інстинктів в інших (неінстинктивних) формах поведінки. Сублімація охоплює (навідміну від заміщення) переміщення енергії не з одного об´єкта на інший, а з однієї мети на іншу, суттєво дальшу, яка супроводжується трансформацією емоцій. На цьому шляху завдяки винятковій силі сексуальних спонукань відкривається вихід енергії, 

а нижче, пройшовши за посиланням,  ви можете пройти тестування і вивчити свою систему психологічних захистів.

Тест Келлермана-Плутчика

тест на виявлення психологічних захистів (Life Style Index)

Вторинні (зрілі) механізми психологічного захисту

(Класифікація за Ненсі Мак-Вільямс)

Захисні механізми «вищого порядку» мають надійний контакт з реальністю і їх використання зумовлене «вторинним процесом».На відміну від примітивних захистів, захисти вищого порядку здійснюють певні трансформації чогось одного - думок, почуттів, відчуттів, поведінки або певної їх комбінації.Мають адаптивну функцію, часто є елементом соціалізації людини, вибору нею соціально схвалюваної поведінки.Порівняно з примітивними, зрілі захисти легше усвідомлювані, клієнти визнають їх, та не дуже схильні щось змінювати у звичних способах поведінки та взаємодії. Стійкість вторинних захистів до терапевтичного впливу зумовлена схильністю клієнтів ототожнювати їх з власним Я.

Анулювання – спроба врівноважити деякий неприємний афект шляхом спокутування провини (чоловік, посварившись з дружиною, через годину приносить їй букет квітів; людина, з чиєї вині сталася аварія, дає гроші потерпілим). Анулювання є прямим нащадком всемогутнього контролю і часто є основним шляхом підтримання самооцінки, оскільки несе в собі фантазію про те що “мені все буде пробачене...”, “я все легко можу виправити”

Аутоагресія (аутодеструкція, поворот проти себе), — активність, націлена (свідомо чи несвідомо) на заподіяння собі шкоди у фізичній і психічній сферах. Проявляється в самозвинуваченні, самоприниженні, нанесенні собі тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості аж до самогубства, саморуйнівній поведінці (пияцтві, алкоголізмі, наркоманії, ризикованій сексуальній поведінці, виборі екстремальних видів спорту, небезпечних професій, провокаційній поведінці).Вважається, що така поведінка є наслідком перенаправлення агресії, перш за все спрямованої на зовнішній об'єкт. У випадках, коли від цього зовнішнього об'єкта (або від існування цього зовнішнього об'єкта) залежить благополуччя людини, агресія може бути перенаправлена. В одних випадках на інший зовнішній об'єкт (виміщення), а в інших випадках, якщо такого об'єкта не знаходиться чи, що частіше, якщо таке перенаправлення виявляється неприйнятним (засуджуваним, караним), агресія виявляється спрямованою на самого себе. Незважаючи на те, що аутоагресія створює серйозні проблеми для того, хто застосовує цей захист, емоційно вона виявляється для нього більш прийнятною, ніж усвідомлення первісного об'єкта агресії.

Ідентифікація- різновид проекції, пов´язаний з неусвідомленим ототожненням себе з іншою людиною, перенесенням на себе бажаних відчуттів і якостей, властивих іншій особі. Це віднесення себе до іншого, через розширення межі «Я». Ідентифікація пов´язана з процесом, у якому людина, ніби зробивши іншого частиною свого «Я», запозичує його думки, відчуття і дії. Уявивши себе на місці моделі, тобто перемістивши своє «Я» в цьому загальному просторі, людина може переживати стан співчуття, співучасті, симпатії, тобто відчути іншого через себе і, таким чином, глибоко його зрозуміти. Має і позитивний момент, так як за допомогою цього механізму індивід засвоює соціальний досвід, оволодіває новими для нього властивостями і якостями.

Компенсація– це механізм захисту психіки, спрямований на самостійне подолання негативних якостей, які реально існують або суб’єктивно сприймаються людиною.Це спроба заповнити відсутні риси особистості, свій фізичний або психічний недуг, реальний або уявний. Вдаючись до нього, особистість намагається компенсувати свої недоліки, розвиваючи інші, що врівноважують або заміщають риси. Так людина малого зросту, переживаючи про це, прагне до високого соціального становища, докладаючи для своєї мети значних зусиль і отримує в результаті бажане завдяки своїй підвищеній мотивації.

ГІперкомпенсація - передбачає, що зусилля будуть спрямовані в ту ж сферу, у якій людина має недоліки. Кращим наочним прикладом гіперкомпенсації впсихології це є паралімпійські ігри, в яких за рахунок значних, перебільшених зусиль люди досягають успіху в проблемній для них фізичної області.

Компартменталізація (роздільне мислення). Це один з видів психологічного захисту, що дозволяє людині одночасно вірити в абсолютно протилежні речі. Або говорити одне, а робити зовсім інше, не відчуваючи дискомфорту чи докорів сумління. Протиріччя між певними думками і настановами абсолютно не усвідомлюються. Збоку це виглядає як блюзнірство або відсутність логіки, а насправді людина притримується своїх настанов досить щиро. Людина просто не усвідомлює, що суперечить сама собі.

Інтелектуалізація, моралізація, раціоналізація – передбачають знаходження пояснення подіям, зовнішнім чи внутрішнім, шляхом ізоляції афекту від інтелекту, співставлення з моральними нормами, знаходження “розумного пояснення”. “Так я дещо розгніваний, але хіба це не природно в даній ситуації?!”, “Я, звичайно, не можу собі дозволити купити цю машину, але хіба вона мені так вже й потрібна...”, “Я змушений був повестись в цій ситуації саме так – такий вже мій обов’язок...” – яскраві приклади проявів цих захистів, які є високоорганізованими, оскільки вимагають усвідомлення події та переробки її в свідомості, іншими словами, обмірковування, хоча і часто передбачають приховування чи навіть заперечення бурхливих емоцій.

Реактивне утворення (формування реакції) – процес підміни неприйнятних для усвідомлення почуттів і думок гіпертрофованими протилежними. Наприклад, за перебільшеним солодкавим і ввічливим поводженням може ховатися ворожість .Реалізується на двох рівнях: на рівні підсвідомості відбувається пригнічення негативного чи неприйнятного імпульсу; на свідомоу рівні формуються спонукання протилежного змісту. Найчастіше подібні механізми мають місце у суспільному житті. Так, вкрай непристойним в соціумі вважається виражений статевий потяг. Таким чином жінка, яка має таку особливість, намагається всіляко придушити її в собі. Щоб заслужити позитивний імідж в суспільстві, вона навіть може виступати затятим борцем за мораль і моральність. Те ж стосується і чоловіків, які різко виступають проти гомосексуальних відносин, а самі потай мають подібні схильності.

Реве́рсія— програвання життєвого сценарію із заміною в ньому суб»єкта і  об»єкта. В основі реверсії - захисні  механізми проекції та ідентифікації, хоча вона і не зводиться до їх суми. Цей механізм спрацьовує, коли потреба бути об»єктом чиїхось дій (турботи, уваги і  т. п.) велика, але її задовільнити небезпечно чи соромно. Тому  людина стає суб»єктом такої діяльності , виконуючи те для інших, що хотіла собі (турбуючись про них чи проявляючи увагу), та ідентифікуючись  з її об»єктом. Так, маленька дитина може демонструвати турботу про свою ляльку (молодшого братика\сестричку), яку розцінюють як прагнення задовільнити власну потребу в турботі.

Регресія — захисний механізм психіки, процес, в ході якого людина повертається на попередню або менш зрілу стадію розвитку почуттів та поведінки.У сучасному психоаналізі регресія розглядається у двох аспектах. Регресія лібідо являє собою повернення до ранніх фаз організації інстинктивної життя, що виникає в ході нормального розвитку, коли індивід не здатний впоратися з вимогами біологічно детермінованого процесу досягнення більшої зрілості. У таких випадках невирішені конфлікти і тривога, що виходять з більш ранніх рівнів розвитку, утворюють в структурі психічного апарату "слабкі місця" (фіксації). Останні, як правило, і визначають той рівень, до якого регресує психічна діяльність. В інших випадках регресія проявляється у відповідь на нові для індивіда події та ситуації, що виникають у цій фазі розвитку, але викликають явно травматичний вплив. У дитячому віці, коли розвиток сексуальних потягів нестійкий, регресія лібідо є досить поширеним механізмом. Наприклад, п'ятирічна дитина під впливом стресу (суперництво з молодшим братом або сестрою) вдається до смоктання пальця, тобто до такого способу самозаспокоєння, який вона уже давно відкинула і забула. Інший тип регресії – регресія Его – являє собою відхід від більш розвинених і зрілих стадій психічної організації до способів діяльності, характерних для більш ранніх періодів життя. Найбільш поширеними прикладами регресії цього типу є втрата дитиною контролю над функціями сечового міхура, порушення мови у відповідь на виражену стресову ситуацію і деякі інші. Прояви регресії посилюються при виникненні різних станів і розладів: у разі почуття тривоги, провини, сорому, при депресії, фрустрації чи нарцисичній образі, вираженій астенії, фізичних перевантаженнях, соматичних захворюваннях .

Репресія (витіснення, придушення) пов´язане з уникненням внутрішнього конфлікту через активне вилучення із свідомості (забування) не інформації про те, що трапилося загалом, а тільки справжнього, але неприйнятного мотиву своєї поведінки.  Оскільки події, витіснені у несвідоме, зберігають емоційний енергетичний заряд, оскільки вони постійно шукають можливості вийти назовні, вони пробиваються у свідомість. Для утримання їх у несвідомому стані потрібне безперервне витрачання енергії. Коли витіснене робить спробу пробитися у свідомість, суб´єктивно з´являється відчуття тривоги, безпричинного страху. Отже, завдяки витісненню деякі потяги не можуть бути задоволені, але вони несуть з собою у підсвідомість енергетичний заряд, що провокує підвищення загальної емоційності й тривожності, які, зі свого боку, спонукають людину змінювати логіку дій.  Підвищена тривожність, яка виникає внаслідок неповного витіснення, може привести або до нової оцінки травмуючої ситуації (і таким чином конфлікт усунено), або до залучення інших захисних механізмів.

Заміщення- перенесення дії, направленої на недоступний об'єкт, на дію з доступним об'єктом.  Заміщення розряджає напругу, створене недоступною потребою, але не призводить до бажаної мети. Коли не вдається виконати дію, необхідну для досягнення поставленої перед ним мети, людина  іноді робить першу-ліпшу безглузду дію, дає якусь розрядку внутрішнього напруження. Таке заміщення часто видно в житті, коли людина зриває своє роздратування, гнів, досаду, викликані однією особою, на іншій людині, або на першому-ліпшому предметі.

Сублімація—це захист шляхом переорієнтації сексуальної або агресивної енергії людини, надмірної з погляду особистих і соціальних норм, в інше русло, у творчість, науку, роботу, спорт тощо. У цьому процесі антисоціальні імпульси ніби змінюють свій напрям без внутрішнього конфлікту. Це найбільш адаптивний з розглянутих форм захист, оскільки не тільки знижує відчуття тривоги, а й сприяє появі соціально схваленого результату. Однак заміщується при цьому не сам об´єкт (з неприйнятного - на прийнятний), а спосіб взаємодії з ним.

Сублімація часто пов´язана з десексуалізацією, тобто перекачуванням надлишку сексуальної енергії в захоплення художньою або науковою діяльністю. Наприклад, малювання може бути однією з форм сублімації. Воно дає змогу відкоригувати інстинктивні імпульси (і сексуальні, і агресивні) і знижує небезпеку їхніх зовнішніх виявів у соціально небезпечній сфері. Багато хто звільняється від страхітливих образів після їхнього зображення. Намалювати свої фантазії часом легше, ніж розповісти про них. Малюнок об´єктивує внутрішній конфлікт і створює можливість через нього контактувати з оточенням. У малюнку травмуючі переживання можуть бути представлені без переживання відчуття провини. Це, до речі, пояснює, чому малювання допомагає лікувати наркоманію, заїкання, афазії тощо.

Загалом сублімація - процес, який веде до переорієнтації реагування з нижчих, рефлекторних форм на вищі, довільно керовані й спрямовані на розрядження енергії інстинктів в інших (неінстинктивних) формах поведінки. Сублімація охоплює (навідміну від заміщення) переміщення енергії не з одного об´єкта на інший, а з однієї мети на іншу, суттєво дальшу, яка супроводжується трансформацією емоцій. На цьому шляху завдяки винятковій силі сексуальних спонукань відкривається вихід ув´язненої в них енергії, що зумовлює значне підвищення психічної працездатності в особистій творчості. Сублімація спрямовує імпульси в мистецтво, літературу, релігію, науку, тобто на ті види діяльності, які розвивають людину і збагачують життя суспільства. Агресивні імпульси можна сублімувати за допомогою спорту, ігор, політики.

працювати з захистами?

Дія механізмів психологічного захисту спрямована на збереження внутрішньої рівноваги через витіснення зі свідомості всього того, що серйозно загрожує системі цінностей людини і її образу Я. Захисні механізми підтримують внутрішній світ людини в деякій гармонії із зовнішнім світом, але не за рахунок активної зміни і перетворення недоліків навколишнього світу або власного характеру, а за рахунок внутрішніх перебудов, що приводять до усунення зі сприйняття і пам'яті конфліктної і травмуючої інформації. Виключення зі свідомості подібної інформації часто заважає самовдосконаленню.

Як обмежити вплив захистів?

Повернення раніше спотворених цензурою думок і почуттів у сферу свідомості, оволодіння набором способів прийнятного відреагування, за рахунок чого відбувається відновлення душевної рівноваги та зявляються перспективи розвитку.

1. приваблювання уваги до підсвідомого захисного механізму, , усвідомлення  частково прихованих раніше проблем.

2.ефективне відреагування (переживання старих проблем, які викликали психологічні завхисні механізми). Це дозволяє переоцінити раніше витіснене  і запамятати його по-новому.

3. формування адекватних копінг-стратегій у подоланні життєвих ситуацій. .

спеціальні прийоми, які полегшують вивід у свідомість підсвідомих уявлень.

ü  вільні асоціації,

ü  психоаналітичні бесіди,

ü  процедури психодрами, гештальту, психосинтезу та ін..,

ü  різноманітні техніки самоаналізу

. Слід пам’ятати, що на першому етапі такої роботи над собою особистість стає незахищеною перед загрозою, і це  дає  зростання тривоги і напруження. Навіть коли людина визнає необхідність усвідомлення зміни порушених життєвих відносин, спочатку вона не розуміє, яким способом може досягнути змін. Важливо допомогти їй оволодіти більш ефективними методами поведінки у стресових ситуаціях.

Зазвичай це тривала робота, яка вимагає високого професіоналізму психолога та активності й цілеспрямованості клієнта.