Інтерактивна школа сучасного фахівця психологічної служби ЗЗСО. 

Сторітелінг як ключова комунікативна компетентність. Особливості використання в роботі фахівця психологічної служби

Мета :ознайомлення  учасників  з методом сторітеллінгу, сприяння вдосконаленню професійних навичок психологів та соціальних педагогів, розширення можливостей використання історій як  елементу ефективної комунікації.

· Вступ. Оголошення теми і мети засідання. 

Несмашна Галина Євгенівна

методист ТКМЦ

· Сторітеллінг як ключова комунікативна компетентність.

Гузар Олена Володимирівна,

канд. філос.наук, доцент, з

ав.кафедри філологічних дисциплін

початкової освіти ТНПУ ім.В.Гнатюка

· Формування ключових компетентностей молодших школярів засобами сторітеллінгу .

Стасишен Людмила Степанівна,

вчитель початкових класів,

заступник диретора ТСШ№3

· Використання історій  у просвітницько-профілактичній роботі фахівця психологічної служби.

· Зворотний зв'язок. Підведення підсумків засідання. 

Несмашна Галина Євгенівна

методист ТКМЦ

учасники інтерактивної школи

Сторітеллінг

(story – історія; telling – розповідати)

ефективний метод донесення інформації до аудиторії шляхом розповідання смішних, зворушливих або повчальних історій з реальними або вигаданими персонажами;

- поєднує в собі психологічні, управлінські та інші аспекти і дозволяє не лише ефективно донести інформацію до аудиторії, а й мотивувати її на певні вчинки і отримати максимально високі результати. 

Види сторітеллінгу

Культурний – розповідає про цінності, моральність та вірування;

Соціальний – розповідь людей один про одного (можна розповідати дітям історії з життя відомих людей, що може стати для них прикладом для побудови свого життя).

Міфи, легенди – вони відображають культуру й нагадують нам, чого в житті слід уникати аби бути щасливим.

Jump story – історії про містичних істот, коли неочікуваний кінець змушує підстрибнути на стільці від страху. Такі історії допомагають подолати власні страхи.

Сімейний – сімейні легенди зберігають історію наших пращурів. Ці історії передаються з покоління в покоління та мають повчальний характер.

Дружній – ці історії об’єднують друзів, оскільки вони згадують про певний досвід, який вони пережили разом.

Особистий – особисті історії розповідають про власний досвід та переживання. Це важливий вид сторітеллінга, оскільки подібні історії допомагають зрозуміти себе, і почати розвиватися.

Основні функції сторітеллінгу

в освітньому процесі

 . Мотиваційна. Це спосіб переконання учнів, який дає змогу надихнути їх на прояв ініціативи в навчальному процесі

2. Об’єднуюча. Історії є інструментом розвитку дружніх, колективних міжособистісних стосунків у класі, групі

3. Комунікативна. Історії здатні підвищити ефективність спілкування на різних рівнях.

4. Інструмент впливу. Дозволяє не директивно впливати на учнів та формувати в них суспільно корисні переконання

.
5. Утилітарна. Один із найпростіших способів донести до інших зміст завдання або проекту.

«Якщо мені вдавалось домогтись, щоб дитина, в розвитку мислення якої траплялись серйозні затримки, придумала казку, пов’язуючи у своїй уяві декілька предметів оточуючого світу, – значить можна сказати  з упевненістю, що дитина навчилася мислити».

В.Сухомлинський

 комунікативна компетентність - цілісна система психічних і поведінкових характеристик людини, що сприяють успішному спілкуванню, яке досягає мети (ефективне) і емоційно сприятливе (психологічно комфортне) для сторін.

Ключові  компетентності:

· соціальні (характеризують уміння людини повноцінно жити в суспільстві) – брати на себе відповідальність, приймати рішення, робити вибір, безконфліктно виходити з життєвих ситуацій, сприймати діяльність демократичних інститутів суспільства;

· полікультурні – оволодіння досягненнями культури,  розуміння та повага до людей інших національностей, релігій, культур, мов, рас, політичних уподобань та соціального становища;

· комунікативні – вміння спілкуватися усно і писемно рідною та іноземними мовами;

· інформаційні – вміння добувати, осмислювати, опрацьовувати та використовувати інформацію з різних джерел;

· саморозвитку й самоосвіти – мати потребу і готовність постійно навчатися протягом усього життя;

· продуктивної творчої діяльності