Основи психосоматики та психологічна підтримка здоров’я у часі пандемії
Цікаві книги на тему Психосоматика
https://sites.google.com/a/kubg.edu.ua/moa-profesia---ce-mij-svit/home/psihosomatika
Психосомати́чні захво́рювання (дав.-гр. ψυχή — душа σῶμα — тіло) — група хворобливих станів, що з'являються у результаті взаємодії психічних і фізіологічних факторів. Являють собою психічні розлади, що проявляються на фізіологічному рівні, фізіологічні розлади, які проявляються на психічному рівні, або фізіологічні патології, що розвиваються під впливом психогенних факторів.
До психосоматичних захворювань відносяться захворювання внутрішніх органів і систем організму, які виникають внаслідок впливу психічних та емоційних факторів.
Психосоматози
Психосоматичні хвороби в більш вузькому сенсі. В основі їх лежить первинно тілесна реакція на конфліктне переживання, що супроводжується змінами та патологічними порушеннями в органах. Відповідна схильність може впливати на вибір ураженого органу або системи.
Історично до цієї групи відносять класичні психосоматичні захворювання («holy seven» — «свята сімка»): бронхіальну астму, виразковий коліт, есенційну гіпертензію, нейродерміт, ревматоїдний артрит, виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки. На даний час до цих захворювань також відносять — ішемічну хворобу серця, психосоматичний тиреотоксикоз, цукровий діабет 2 типу, ожиріння і соматоформні розлади поведінки. Однак, виходячи з концепції зміни функціональної асиметрії мозку, що супроводжується порушенням функцій фізіологічних систем, що мають тимчасову функціональну асиметрію, як причини психосоматозів, пропонується додати до психосоматичних захворювань також радикуліти, мігрень, кишкові коліки, синдром подразненого кишечнику, дискінезію жовчного міхура, хронічний панкреатит і безпліддя при виключеній патології репродуктивної системи.
Психосоматичні
порушення - це симптоми або захворювання, які
розвиваються в рамках реакції організму на стрес. Це можуть бути окремі
прояви - наприклад, біль в області шиї,
голови або живота, судоми, нервові тіки,
нудота, слабкість, запаморочення, - в основі яких немає хвороби як такої. Нейропсихолог
Микола Французов
зазначає, що найчастіше психосоматичні прояви зустрічаються в результаті
«нездорової» адаптації людини до життєвих обставин, коли нервова система не в
змозі «проковтнути» потік нової інформації
ПАВА
За посібником Галій Алли Іванівни
Психосоматичний аналіз особистості може застосовуватися як засіб психокорекції. Такий аналіз має ґрунтуватися на основних технологічних засобах, які було запропоновано в різних психотерапевтичних парадигмах. Інтегральність психосоматичної проблематики дозволяє об'єднати зазначені засоби, долаючи еклектичні перестороги.
Одним із втілень такого підходу може бути запропонована та апробована автором посібника методика психосоматичного аналізу особистості ПАВА. Назва методики є абревіатурою таких понять, як персоніфікація, асоціація, візуалізація, аналогізація.
П - Персоніфікація – це ідентифікація особистості з органом чи підсистемою організму.
А - Асоціації – образи, ідеї, почуття, метафори, які пов'язано з симптомом, з особливостями функціонування органа, з його цільовим призначенням.
В - Візуалізація – виявлення когнітивної схеми, ідеї, яку закладено в симптомі в наочній формі, унаочнення конфліктної ситуації, яка зумовила виникнення симптому, унаочнення порушення у функціонуванні органа, яке зумовлює відчуття симптому.
А - Аналогізація – виявлення спільних рис між проблемою органа і проблемою особистості, між симптомом та ідеєю, яку він символізує.
Стисла характеристика етапів методики ПАВА
Персоніфікація як метод застосовується представниками гештальт-терапії у двох напрямках:
- як спроба уявити хворий орган як живу істоту
- як ідентифікація хворого з власним хворим органом.
На думку психоаналітиків, принаймні проблема, якщо не вся людина, втілюється в особливостях функціонування тих чи інших органів чи систем.
На нашу думку, саме персоніфікація є першим кроком у виявленні психологічного механізму соматичного розладу (діагностична чи дослідницька мета).
Асоціація ще за часів античності була запропонована Платоном як універсальний механізм функціонування психіки. Як психосоматичний метод застосувалася вперше Авіценною. А в психологію прийшла через психоаналіз.
Саме асоціативний потік надає можливість визначити змістовні характеристики зв’язків між психологічними проблемами особистості та їхнім утіленням у порушеннях функціонування органа чи підсистеми організму.
Візуалізація як метод, що спирається на продуктивні функції репродуктивної уяви є загальновживаним у психотерапевтичній практиці.
Світогляд сучасної людини, яка прагне успіху, базується на так званому позитивному мисленні. Таке мислення ретельно операціоналізовано в нині популярному фільмі “Секрет” і ґрунтується на методі візуалізації. Але в психосоматичному аналізі особистості від візуалізації вимагається не стільки створення яскравого й динамічного образу, скільки унаочнення ідеї, закладеної у порушення функціонування організму у вигляді схеми. Таке унаочнення може бути досягнуто через візуалізацію конфлікту, ситуації та особливостей функціонування органа.
Аналогізація є індуктивним умовиводом, в якому висновок має ймовірнісний характер і ґрунтується на припущенні про подібність двох об’єктів чи явищ.
Евристичний потенціал аналогізації доведено в дослідженнях з психології творчості. Оскільки за результатами попередніх етапів психосоматичного аналізу констатовано зв’язок між проблемами та соматичними розладами (персоніфікація), визначено особливості соматичних проблем, які символізують психологічний зміст (асоціації), та унаочнено їх (візуалізація), лишилося через виявлення спільних рис між симптомом та ідеєю, яку він символізує (аналогізація), повернутись до особистості, яка через усвідомлення психологічної символіки власних соматичних розладів здійснила оновлення свого потенціалу (персоніфікація).
Приклад.
Жінка 38 років раз на три місяці страждає нападами панкреатиту. Персоніфікація дозволяє поставитися до хворого організму, як до суб’єкта, який є віддзеркаленням особи хворого. Підшлункова залоза виділяє деякий агресивний секрет, який бере участь у перетравлюванні їжі. При порушенні функціонування залози закриваються її протоки, а виділений нею секрет залишається всередині. У результаті, підшлункова залоза починає немовби сама себе перетравлювати, а мисленнєвий процес психолога дає такі асоціації, як самопоїдання та саморозчинення. Візуалізація особливостей функціонування залози надає можливість уявити, що діється. І дійсно, ця жінка неначе розчинилася у своїй сім’ї, як її хворий орган в середовищі її організму. Вона живе проблемами доньки та чоловіка, але сама бачить себе тільки в майбутньому, пенсіонеркою. Крім того, вона несвідомо займається самопоїданням, причиною якого може бути почуття провини по відношенню до себе як нереалізованої особистості. І дійсно, будучи дипломованим медиком, вона працює дрібним клерком (аналогізація). Усвідомлення психологічної символіки розладу дозволяє подолати хворобу.
Причинами зниження імунітету і виникнення інфекційних захворювань найчастіше за все є роздратування, неприйняття себе, запальність, заздрість, почуття незахищеності, злісні думки, егоїзм.
Психологічний аналіз захворювань дихальної системи
За Р. Дальке – Т. Детлефсеном, у психосоматичному аналізі захворювань органів дихання лежать такі міркування:
- дихання є ритмічним процесом напруження й релаксації, полярність за принципом “взяти і віддати”;
- у стародавніх мовах одне й те саме слово послуговує на ознаку дихання, душі та духу;
- дихання пов’язує нас із тим, що перебуває по той бік форми;
- дихання – та «пуповина», через яку до нас надходить життя;
- дихання запобігає тому, щоб людина закрилася повністю, щоб межа її “Я” стала непроникною;
- дихання – це контакт із тим, що є ззовні; контакту шкірою ми можемо уникнути, але не можемо уникнути запаху (може бути зсув симптомів хвороби з легенів на шкіру, і навпаки);
- із першим вдихом ми отримуємо самостійність і свободу, від якої потім інколи «перехоплює дух», або отримавши яку ми робимо «глибокий вдих»;
За І. Г. Малкіною-Пих, у психосоматичному аналізі застуди лежать такі міркування:
- невротики хворіють інфекціями верхніх дихальних шляхів у 2-3 рази частіше і триваліше за все населення в цілому;
- структура особистості визначає картину хвороби та перебіг захворювання;
- відпочинок від роботи може викликати стрес;
- існує зв’язок між зменшенням лімфоцитів та зміною життєвої ситуації;
- кашель у переносному значенні є звільненням від нереалізованих емоцій, напруження і конфліктів, які пов’язано з гнівом, агресією чи страхом;
- схильність до частіших ангін – у підлітковому та юнацькому віці, якому притаманні кризи в перевантаженій конфліктами сексуальній сфері;
- загострення ангіни може бути пов’язано з проблемами в «генеративній сфері»;
- туберкульоз є еквівалентом життєво важливого рішення.
- Одужання зумовлене вирішенням ситуації ззовні (шлюб, професія), а гальмується тривалістю вибору.
Аудио настрой Ситіна — підсилення імунної системи
Наше здоров'я - це наш спосіб життя в цілому, і на нього впливає дуже багато факторів: індивідуальні, психологічні, соціальні, фізичні та ін.
ЛОГІЧНІ РІВНІ ЗДОРОВ'Я
,Є два важливих питання, які стосуються будь-якої проблеми здоров'я:
- На які чинники ми можемо впливати?
- Який з них викликає найбільші зміни?
Одні фактори піддаються нашому впливу значною мірою, інші --тільки частково, а є й такі, які зовсім не піддаються нашому впливу.
Цікавою видається концепція логічних рівнів контролю і впливу Роберта Ділтса, яка має практичну користь при роботі зі здоров'ям.
Перший рівень - це оточення, ті речі і люди, які нас оточують.
Фактори навколишнього середовища - забруднення повітря, якість їжі - мають величезне значення для нашого здоров'я. Ліки, основні засоби медичного втручання, теж знаходяться на рівні оточення. Важливим є і соціальне оточення.
Чим ви наповнюєте своє внутрішнє оточення?
Повітрям і їжею якої якості?
А контакти?
Проблеми перенаселення, методи виробництва продуктів харчування і стан повітря знаходяться поза контролем більшості людей. Зміна цих факторів навколишнього середовища вимагає часу і наполегливих політичних дій. А тим часом, якщо ви не живете на далекому острові і не вирощуєте продукти самі, вам доведеться мати справу з тим оточенням, яке є.
Друзі, сім'я і колеги по роботі теж є частиною нашого оточення, і якість наших взаємин робить дуже сильний вплив на здоров'я. У деяких дослідженнях воно затьмарює навіть такі чинники, як місце, де ви живете, і ваш достаток.
Самотність, ізоляція і погані взаємини з іншими людьми є значною загрозою для здоров'я.
Другий рівень - поведінка, тобто те, що ми робимо. Тут два аспекти стосуються здоров'я: уникати нездорових звичок і розвивати здорові.
Це приводить нас до третього рівня - "стратегії" - звичних способів мислення і реагування. Це повторювані послідовні дії і звички.
Малоймовірно, що одна сигарета принесе яку-небудь шкоду, але звичка палити пов'язана з підвищенням ризику розвитку захворювань серця і легенів.
Звична поведінка не зупиняється вольовим зусиллям, але ми можемо змінити її, визначивши мету, яка стоїть за звичкою, і вибравши більш здоровий спосіб її досягнення.
У нас є стратегії для зменшення стресу, формування взаємовідносин, гніву, вибору, коли і що їсти, або, в який час і скільки фізичних вправ нам робити.
Стратегії - це послідовності розумових операцій, які використовуються нами постійно і, отже, призводять до звичних дій.
У поведінкової терапії є дані про те, що такі стани розуму, як депресія і песимізм, виявляються пов'язаними з певними проблемами здоров'я. Це результати звичних способів мислення.
Четвертий рівень - переконання і цінності.
Вони мають величезний вплив на наше здоров'я. Переконання - це принципи, які керують нашими діями. Вони визначають те, як ми ставимося до самих себе, як ми
реагуємо на інших людей і який сенс ми надаємо нашим переживанням.
Ефект плацебо показує, що ми здатні вилікувати самих себе, якщо ми віримо в ефективність ліків (при цьому не має ніякого значення, чи робить це ліки якийсь фізіологічний вплив чи ні).
Те, про що ми думаємо, як про чистий розум (переконання), викликає відчутні й реальні зміни в тілі.
Дослідження поведінкової терапії виявили, що ступінь нашої віри в здатність контролювати власні реакції, є важливою складовою здатності захищатися від згубних впливів стресу.
Цінності - це те, до чого ми прагнемо: здоров'я, благополуччя, щастя, захищеність, любов. Цінності, як магніти, притягують нашу поведінку.
Навіщо ми робимо те, що робимо? Щоб отримати щось важливе для себе і уникнути того, що є шкідливим.
Поведінкова терапія виявляється неефективною, якщо не бере до уваги рівень переконань і цінностей.
Люди не будуть змінюватися до тих пір, поки не повірять, що для цього є хороша причина і ця зміна принесе їм щось важливе або відведе їх від того, чого вони хотіли б уникнути. Переконання і цінності не піддаються логічному обґрунтуванню (хоча вони не обов'язково повинні бути нелогічними).
П'ятий рівень - ідентичність (індивідуальність, система рис особистості).
Ідентичність - це наше сприйняття самого себе, глибинні переконання і цінності, які визначають нас і нашу місію в житті в наших власних очах.
. Ідентичність - це наше сприйняття самого себе, глибинні переконання.
Якщо у людини хронічне захворювання, вона може вважати себе "пацієнтом". Таке уявлення може гальмувати одужання. Адже пацієнт - це той, хто хворіє. І оскільки він продовжує думати про себе, як про пацієнта, він продовжує хворіти.
Особистість - це не тільки хвороба і не тільки біль, хоча часом обидві ці речі можуть затьмарювати все інше. З іншого боку, "Я - здорова людина" є твердженням, яке може мати величезний вплив на здоров'я.
І, нарешті, шостий рівень - це рівень духовності, наш зв'язок з іншими людьми і з тим, що виявляється вищим від вашої особистості, як би ви про це не думали.
Підведемо підсумки:
Здоров'я впливає на всі логічні рівні і, в свою чергу, підпадає під вплив кожного рівня. У ньому багато вимірів.
Наше здоров'я включає в себе нас цілком: оточення, поведінку, думки, переконання, ідентичність і духовність.
і ми можемо навчитися
- діяти на рівні оточення, створюючи і підтримуючи міцні і хороші взаємини;
- діяти на рівні поведінки і здібностей, формуючи здорові звички і стратегії мислення, які надають нам можливість реагувати більш винахідливо. Тому ми можемо менше піддаватися впливу стресу і легше керувати своїм станом;
- діяти на рівні цінностей, усвідомлюючи свої переконання і те, що є важливим для нас.
- діяти на рівнях ідентичності та духовності, регулюючи всі інші рівні.
Немає коментарів:
Дописати коментар