18 жовтня 2021 року було проведено вебінар “Гуманістичний підхід як основа формувального оцінювання” для учителів іноземних мов, практичних психологів та соціальних педагогів.
Консультанти Оксана Турчин та Галина Несмашна інтегрували свої знання, навички та досвід з метою демонстрації гуманістичного підходу до формувального оцінювання з точки зору психолога та учителя-предметника. Слухачам було надано інформацію щодо стратегії підвищення рівня навчальних досягнень учнів та навчального процесу загалом з урахуванням навчальних потреб кожного учня задля більш ефективного формування необхідних знань, умінь та ставлень.
Освітянам також показали практичне використання декількох психологічних прийомів, які ґрунтуються на певних ціннісних орієнтирах та сприяють позитивному налаштуванню.
Учасники вебінару брали участь в онлайн опитуванні та квізі, учились розпізнавати свій власний образ особистості та налаштовувати себе на позитивну Я-концепцію, розуміти свою самоцінність та медитувати. Панувала позитивна атмосфера та налаштування на тісну колаборацію. Велика вдячність усім, хто долучився до вебінару!
З матеріалами заходу можна ознайомитись тут.
Про оцінювання у школі
Важливо, коли діти лише приходять до школи, припинити оцінювати. Я кажу не про оцінку, а про оцінювання: “добре-погано, правильно-неправильно”. У кожній школі є внутрішній еталон учня, і тому починається порівнювання.
Будь-яке оцінювання містить у собі механізм сорому – я недостатньо кмітливий, швидкий, старанний… І це запам’ятовується всередині на рівні “я поганий”. Створюється внутрішнє коло – небезпечно вчитися. Адже якщо я йду до школи, то постійно доводжу собі, що я неуспішний, поганий, недостатньо старанний.
Внутрішній сором можна подолати. Я запитую в дітей: “Які помилки ви зробили, що у школі було поганого? Я вам буду давати призи, якщо ви зробите 100 помилок і принесете в щоденнику три двійки”.
Діти розуміють, що це гра, маніпуляція. Але їм стає смішно, і вони вже не роблять з помилок секрету. А згодом починають розуміти, що помилки – це подарунки, оскільки в них ще є над чим попрацювати, що дослідити, куди рухатися. І тоді поволі виникає бажання виправити помилки, але без драматизму.
Віктор Комаренко, нейрофізіолог, кандидат біологічних наук, співзасновник та керівник освітницького й дослідницького напрямів Beehiveor.
чому не можна використовувати покарання для дітей за погані успіхи в навчанні.
негативна оцінка за своїм змістом є покаранням, а можливість покарання у людини викликає страх. І як тільки з’являється передчуття помилки і покарання за неї, людина зупиняється з думкою, що краще не зробити завдання, щоб уникнути покарання.
“Страх нас вчить не долати проблему, а уникати її”, – каже науковець.
Натомість позитивна винагорода працює по-іншому. Людина, яка зробила помилку, знатиме, що за неї не карають, вона лише не отримає винагороди. Відповідно, думатиме, як діяти в майбутньому, щоби отримувати винагороди".
Учитель може створювати ситуації, в яких помилки є нормою, частиною процесу засвоєння знань (частиною досвіду, гри, необхідною умовою для того, щоб навчитися), вчити учнів перетворювати будь-яку помилку в засіб розвитку, а не привід для звинувачень.
Немає коментарів:
Дописати коментар