Допис 7. Про час.

 Допис 7. Про час. 

Багато хто помічає, що  плин часу   змінився:  швидко мчить для одних, для інших -   наче зупинився. 

 Давно вже  ловила себе на тому, що  маю у сприйнятті часу  всього дві  часові точки...24.02. і "сьогодні"..., а кожен прожитий день наче всотувався у якусь чорну діру і там зникав безслідно... не стало  дат...днів тижня... і коли читала:  "сьогодні  ...надцятий день війни", то було корисно, але все одно мало допомагало... Така ось  травматична хронометрія...

То є не дуже добре, бо відщеплені частинки досвіду застигатимуть  непереробленими і нестимуть ризик  появи ПТСР... 

Важливо відновити  тяглість часу без прогалин... Гарно про це  написала Світлана Ройз :" Нам важливо ставити крапки між днями. Важливо фіксувати теперішне - минуле - надії на майбутнє. Щоб все теперішнє життя не зливалось в один важкий тривожний шар. Це важливо, щоб ми знали, що є теперішній час. Що минуле залишається в минулому. І вибиралися із травматизації..."

Досить довго мені не вдавалося зафіксувати у свідомості ці крапки: день, місяць, день тижня ...Нарешті це стало можливим... нарешті для мене 25 березня, п'ятниця -  не просто  цифри й слова.

Поки писала, подумала, що це не просто я самостійно відновилась у часі....бо минулої суботи "відпрацювала" протокол групової обробки гострої травми, яким з нами щедро ділилися колеги - травматерапевти EMDR з Великобританії та Ірландії. І тепер мої спогади краще інтегровані в минуле, а тепершнє стало таким, як треба.

повертайте собі відчуття часу!

А про протокол я ще напишу в наступних дописах.