Допис 13. Інтеграція досвіду проживання війни як мистецтво особистісного печворкінгу...
Сприйняття навколишнього зараз таке мозаїчне...
реальність як шматочки дзеркала....розірвана...розбита на друзки...
в одній частині звуки сирен, а в другій-спів птахів...в одній-вид зруйнованих будинків, в другій - квітучі дерева...в одній- ховаються від обстрілів й живуть у підвалах співвітчизники, а в другій - мирне, звичне, спокійне життя...
Намагаюся якось інтегрувати ці частини....хоч це і дуже важко...
Знаю, що неінтегровані частки можуть залишатися непереробленими і не вписаними і загальну життєву історію...а це - кроки до ПТСР...
Як можна інтегрувати ці шматочки життєвої мозаїки?
Називаю це мистецтвом особистісного печворкінгу...
Печворкінг-клаптикове шиття...поширена давня техніка, за допомогою якої господині витворювали з обрізків, клаптиків тканини новий функціональний виріб...Створити зі шматочків нове, потрібне і цілісне -це мистецтво...
Наша біографія - це також безліч клаптиків: світлих і темних, яскравих і тьмяних, веселих і сумних...
Створити з різних, почасти болючих, вражень загальну картину життя, відновити його неперервність, тяглість, об'єднати та інтегрувати усі спогади в єдину життєву лінію , створивши при цьому себе нову - теж мистецтво..Вчуся його для себе...допомагаю опанувати іншим ... мистецтво особистісного печворкінгу...
P.S. Ілюструю свій допис скріном з сторінки мера м.Дніпро Б.Філатова, бо те фото мені про те, як зараз відчувається і дуже відгукнулося саме до цієї теми...
P. P. S. Про клаптикове шиття як арт-терапевтичну техніку писала арт-терапевт Марина Черкашина. Скористалися її рекомендаціями при проведенні чергової групи підтримки для фахівців психологічної служби.
Клаптикові ковдрочки вийшли дуже різними і дуже ресурсними!!! А ще було багато усвідомлень...
Немає коментарів:
Дописати коментар