інтервізійні зустрічі психологів ДНЗ.

Засідання інтервізійної групи психологів  ДНЗ

Запит та контракт у консультативному процесі.

Розгляд складних випадків у роботі психолога НЗ

12 жовтня 2017 р., 14.00,

ТКМЦ

 І. Вступ. Повідомлення мети  та структури зустрічі. Перший шерінг.

Знайомство та очікування учасників групи. 

(з використанням проективних карток «Креатив 1».)

ІІ. Запит та контракт як складові ефективного консультативного процесу

1. Інформаційне повідомлення 1. «Про очікування та запит клієнта в консультативному процесі».

2. Робота в групах: 

ü Мозковий штурм. «Аналіз запитів батьків та вихователів до психолога ДНЗ».

ü Формування ресурсної позиції клієнта через формулювання адекватного запиту.

3. Інформаційне повідомлення 2. «Контракт у консультативному процесі».

4.  Робота в групах.  «Підготовка контракту клієнта і консультанта»

III. Розгляд інтервізійного випадку( за запитом учасників)

IV. Заключний шеренг. Підведення підсумків роботи групи. Зворотній зв'язок.

Несмашна Г.Є.,

методист ТКМЦ

Квлінська М.А.,

психолог ТКГ

учасники інтервізійної групи

 Прийоми задавання запитань у консультативному процесі .

Розгляд складних випадків у роботі психолога НЗ

20 грудня 2017 р., 14.00,

ТКМЦ

 І. Вступ. Повідомлення мети  та структури зустрічі. Перший шерінг.

Знайомство та очікування учасників групи. 

(з використанням проективних карток «Сила часу».)

ІІ. Запитання як інструмент у роботі психолога. Техніки задавання запитань.

1. Інформаційне повідомлення  «Запитання як інструмент у роботі психолога. Види запитань у консультативному процесі».

III. Розгляд інтервізійного випадку(за запитом учасників) з використанням технік задавання запитань.

IV. Заключний шеренг. Підведення підсумків роботи групи. Зворотній зв'язок.

Несмашна Г.Є.,

методист ТКМЦ

Квлінська М.А.,

психолог ТКГ

учасники інтервізійної групи

література

v    Панок В.Г. Психологічне консультування: теорія та практика: навчально-методичний посібник / В.Г.Панок, І.М.Зварич, Я.В.Чаплак, О.М.Чернописький - Чернівці: Чернівецький національний університет, 2011.

v    В.И. Карикаш, Н.А. Босовская, Ю.Е. Кравченко,С.А. Кириченко Основы психологического консультирования в позитум-подходе, Черкаси, 2009. 

ОРГАНІЗАЦІЯ КОНСУЛЬТАТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ.

Запит та контракт у консультативному процесі.

У закладах освіти консультування – це вид психологічної допомоги, що має діагностико-рекомендаційний характер і є засобом підвищення психологічної компетентності вчителів, батьків, підітків-старшокласників. Це також спосіб підтримки дітей, які мають певні специфічні потреби, відчувають відгородженість від однолітків, самотність, батьки яких не забезпечують їм відчуття захищеності, безпеки, не створюють належних умов для розвитку.

"Чисто консультативними" вважаються проблеми міжособистісні, пов"язані з взаєминами, конфліктами, адаптацією до нового середовища чи нової діяльності, особливостями психічного розвитку та виховання на різних вікових етапах.

 Якщо консультування вдале, воно завжди сприяє якимось позитивним змінам в особистості але ці зміни відбуваються природно, невимушено, і відповідають внутрішній логіці розвитку дитини , а не нав'язуються зовні.

Психологічне консультування слід відрізняти від рекомендацій. (Р.В.Овчарова називає їх консультаціями) , що надаються батькам, вчителям, дітям, сутність яких зводиться до того, що психолог радить вдатись до конкретних дій, змін поведінки, стосунків з метою впливу на інших учасників навчально-виховного процесу.

Досвід роботи показує, що такі консультації рідко бувають ефективними, оскільки клієнти сприймають прямі поради як звинувачення у тому, що вони поводять себе неправильно, припускаються помилок, що в свою чергу викликає опір. Клієнти починають запевняти, що всі ці рекомендації вони виконують, але це не допомагає.

Разом з тим, деякі клієнти дуже наполягають на тому, щоб психолог дав їм професійні поради, як виховувати дитину, чи що робити з важким учнем. Бажано відразу визначитися, чому людина чекає рішення від когось, передаючи цій, іноді малознайомій людині, відповідальність? Як з такою передачею відповідальності буває в її повсякденному житті? Як вона себе почуває, коли чекає  готового рішення?

Психолог Т.Артеменко, наводить такий приклад: :Спілкуюся з учителями української мови. "Що робити, коли є ось така проблема?" - і далі розповідає історію. Спробуємо вияснити, чия це проблема. Певно, що не того, кого з нами тут немає. Тоді чим ця проблема є для того, хто про неї говорить? Акценти зміщуються, змінюється і тема розмови. Кожен розповідає свою історію, пов'язану з вихованням і поступово окреслюється тема фасилітації- полегшення при взаємодії дорослого з вихованцем та позиція дорослого як фасилітатора у цій взаємодії. Комусь видалося парадоксальним посилання на Макаренка, хтось не зміг виборсатися з-під тиску власного уявлення про моральний обов'язок. Але класичні запитання "Хто винен?" і "Що робити?". здається, дещо змінили свій чорно-білий відтінок…

Щоправда, для клієнта, який перебуває у вкрай важкому стані, для дитини, підлітка певні директивні методи впливу, до яких відносять і поради, стають необхідними Адже, іноді виникають ситуації,  коли варто чітко і жорстко сказати клієнтові,  що треба зупинитися, що далі продовжувати просто  небезпечно.

Предметом професійної діяльності практичного психолога є внутрішній світ іншої людини. Тому йому кожного разу необхідно вирішувати питання , як надати клієнту допомогу, і водночас не розпоряджатися його долею, не хазяйнувати у його душі.

Основним методом консультування є консультативна бесіда (П.П.Горностай) або ж інтерв’ю (Г.С.Абрамова). Більшість спеціалістів виділяють у її структурі 5 стадій чи етапів.

Перша стадія інтерв’ю – структурування, досягнення взаєморозуміння, встановлення контакту. Після встановлення консультативного контакту з людиною, укладання попереднього робочого контракту, починається аналіз проблем клієнта. (2-й етап). Розповідаючи про те, що відбувається, людина окреслює свої проблеми та формулює запит до психолога.

Важливо розрізняти:

ü Проблему/скаргу (що турбує клієнта)

ü бажання (чого хоче клієнт в житті),

ü намір / мета (чого хоче клієнт + що може)

ü запит (чого хоче клієнт від психолога на консультації),

 Проблема – це сукупність психологічних труднощів клієнта, що переживається як дискомфорт, дисгармонія, дезадаптація. У психології такі переживання описуються як стрес, конфлікт, фрустрація, криза.

Запит – це певним чином мотивоване звернення до психолога з проханням надати конкретну форму психологічної допомоги.

Переважно саме проблема визначає психологічний запит клієнта., але непоодинокими є випадки, коли запит лише опосередковано стосується проблеми.

Кожна людина формулюватиме запит до психолога  відповідно до своєї психологічної компетентності, освіченості й рівня усвідомлення свої  труднощів.

 Існує суттєва різниця між скаргою та психологічним запитом, яка визначається рівнем усвідомлення наявних проблем, здатністю об'ємно бачити загальну картину ситуації, мірою проникнення консультанта у психологію переживань клієнта.

 Запит як очікуваний результат консультативної роботи є системотворчим чинником, що організовує і направляє комунікацію.

Головне, щоб його зміст стосувався психології, а не, скажімо. морального вибору чи питань соціального нормування життя. Досвідчений психолог не перейде до постановки терапевтичного завдання  доти, доки клієнт не визначиться з тим, яких саме змін він очікує.

Психологу варто домагатись від клієнта правильного запиту.

	Приклади неправильних запитів:	Приклади правильних запитів:
від завуча	обстежити інтелект учнів 5 класу	з'ясувати, хто з учнів 4-х класів і з якої причини має труднощі в адаптації до умов навчання у школі ІІ ступеня.
від батька	зробити так, щоб син мене слухався	визначити причини ускладнення взаємостосунків з сином та шляхи їх усунення
від учня	порадити, яку професію обрати після закінчення школи	визначити коло професій, які відповідають його здібностям, інтересам, потребам.

Психологу корисно розрізняти види запитів клієнта.

Види запитів:	Приклад:
запит як вимога до третьої особи	Я хочу, щоб мій чоловік ...
запит як прохання про зцілення	Я хочу, щоб Ви зробили так, щоб мені стало краще ...
запит на дослідження.	Я хочу зрозуміти, чому ...
запит на зміну (стану, поведінки, ставлення)	:Я хочу змінити своє ставлення до дочки.

Перші два види запитів в роботу не беруться!!

Треба визнати, що чітке формулювання дається нелегко, бо запит теж часто має як явну так і приховану складову. Однак, є сенс дуже ретельно працювати над формулюванням запитань, доки бажання ( навіть потаємні ) не стануть метою, що має більш менш зрозумілий спосіб досягнення.

Чітке та по можливості однозначне встановлення взаємних очікувань і побажань психолога та клієнта у процесі консультування, отримало назву психологічного (консультативного) контракту.

Психологічний контракт - це своєрідний документ, в якому обумовлені прагнення, очікування і зобов'язання клієнта та консультанта. 

Контракт - це угода між клієнтом і психологом, яке визначає відповідальність обох сторін (К. Стайнер).

Контракт - це явне двостороннє зобов'язання дотримуватися чітко визначеного курсу дій (Е. Берн).

У загальному розумінні контракт між психологом та клієнтом –  це система домовленостей про особливості перебігу процесу психологічної допомоги.

Така угода імпліцитно укладається вже на перших етапах роботи, коли аналізується проблемний запит клієнта, формулюється мета та основні завдання.

Психолог та клієнт намагаються отримати якомога більше інформації один про одного та дійти згоди щодо основних моментів спільної діяльності .

Як правило оговорюється освіта та кваліфікація психолога; права, обов’язки та відповідальність обох сторін; вартість психологічних послуг; загальна тривалість роботи;  очікувані результати тощо.  Часто такий контракт укладається усно і не фіксується на папері.

Рівні контракту.

Адміністративний договір укладається в перші хвилини зустрічі (після встановлення міжособистісного контакту) і визначає умови роботи: місце, час, тривалість зустрічей, оплату і т.п.

Психологічний контракт передбачає щось неусвідомлюване у відносинах клієнта і психолога. Наприклад: клієнт передбачає, що психолог буде з ним м'яким і добрим. Психолог може очікувати, що клієнт буде дотримуватися його рекомендацій. У цій ситуації кожен з них спирається на свої очікування, фантазії. Уявлення, а не на реальні домовленості між ними.

Професійний контракт - це угода між клієнтом і консультантом, єдине розуміння того, що буде відбуватися в процесі взаємодії. Контрактом визначаються права і відповідальність сторін.

Контракт передбачає:

ü    Усвідомлення того, що проблема існує.

ü    Наявність наміри вирішити проблему.

ü    Можливість вирішення даної проблеми в принципі.

ü    Наявність способів оцінки досягнення результату (Як Ви дізнаєтеся, що досягли мети?)

Вимоги до контракту:

Ø                 Взаємна згода.

Ø                 Компетентність обох сторін (облік стану, наявність психічних розладів і ін.).

Ø                 Легальність (без порушень закону).

Укладання контракту вважається обов’язковим етапом психологічної допомоги, а вміння його досягати – однією із базових навичок ефективної психологічної діяльності.

ТЕХНІКИ ЗАДАВАННЯ ЗАПИТАНЬ

Задавання питань - це один з головних інструментів в консультуванні.

Питання – це завжди деяке вторгнення у внутрішній світ людини (якщо ви, дійсно, розраховуєте отримати відповідь на нього). Тому використовувати даний навик потрібно особливо обережно .

На думку О.Корабліної, потрібно враховувати, що питання можуть бути двох типів: вихідні із сказаного клієнтом і вихідні із власних версій чи зацікавленості консультанта.

Потрібно дуже чітко розмежовувати одні від інших і пам’ятати, що питання, які побудовані на власних припущеннях консультанта чи на його зацікавленості, можуть бути шкідливі й навіть небезпечні для клієнта.

По-перше, вони можуть завести хід суджень у бік від дійсно важливих для нього речей, він може слухняно слідувати за консультантом у сферу його проекцій. Щоб уникнути цього, питання потрібно представляти перефразуванням сказаного клієнтом, тоді стає зрозумілим, чим воно викликане.

По-друге, у клієнта, який відповідає на серію запитань консультанта, миттєво виникає відчуття, подібне відчуттям у кабінеті лікаря, який прояснює симптоми, а значить, готовиться поставити діагноз і приписати необхідне лікування. Таким чином, ви самі заганяєте себе у пастку «хворий – лікар», або «жертва – рятівник», де клієнт покладе на вас відповідальність за своє рятування.

По-третє, прагнення задавати якомога більше питань заважає слухати клієнта; серія питань, як правило, виникає через відчуття, немов би консультант повинен «сказати хоч що-небудь», щоб заповнити паузу, що виникла.  Таким чином, він іноді не дає клієнту можливості прислухатися до себе, закидаючи його питаннями. Пояснюється це тим, що фокус уваги консультанта зосереджений не на клієнті та його проявах, а на своїй тривозі й боротьбі з нею.

Між тим клієнт, як правило, бачить розгубленість консультанта, і неконгруентність психолога змушує клієнта до такої ж неконгруентності. Діючи таким чином, дуже легко зруйнувати контакт. Щоб уникнути подібного, потрібно використовувати відображення власних почуттів.

Правила, які добре було б мати на увазі, ставлячи питання клієнтам:

- уникати надмірного опитування (не перетворювати бесіду в допит);

- важливо розуміти, з якою метою задається питання;

- питання «Чому?» можуть провокувати захисні реакції клієнта; вони спрямовані на з'ясування причини.

Важливо дотримуватися циклу питання:

1) підготувати людину до питання;

2) поставити запитання;

3) дати подумати;

4) вислухати відповідь;

5) дати реакцію на відповідь;

- питання задавати в контексті, конгруентно, однозначно.

Види корисних питань в консультуванні

ЗАКРИТІ ПИТАННЯ

використовують для отримання конкретної інформації і зазвичай припускають відповідь в одному - двох словах, підтвердження або заперечення ( «так», «ні»), -

ü Скільки вам років?

ü  Скільки разів на день Ви відчуваєте роздратування?

ü Вам зручно?

ВІДКРИТІ ПИТАННЯ

припускають ширші відповіді, вони розширюють і поглиблюють контакт, передають клієнтові відповідальність за бесіду і спонукають його досліджувати свої установки, почуття, думки, тобто свій внутрішній світ. наприклад:

ü - Що ви про це думаєте?

ü - Що Ви тепер відчуваєте?

ü - Про що Ви хотіли б розповісти?

ПИТАННЯ НА ВСТАНОВЛЕННЯ КОНТАКТУ:

Встановити контакт - це значить створити доброзичливу, довірчу і безпечну атмосферу, яка дозволила б клієнтові відчувати себе комфортно і досить вільно в присутності консультанта.

ü Як я можу до вас звертатися?

ü Хто Вас до мене направив?

ü Чи доводилося Вам раніше звертатися за допомогою до психолога?

ü Чи достатньо Вам комфортно?

ü Що Ви можете повідомити про себе?

ПИТАННЯ НА ЗОВНІШНЮ І ВНУТРІШНЮ РЕАЛЬНІСТЬ:

зовнішня (факти) внутрішня (модальності внутрішньої реальності)

ü    Скільки вам років?

ü    Які почуття це у Вас викликає?

ü    Ваш сімейний стан?

ü    Як реагує Ваше тіло?

ü    Де працюєте?

ü    Про що Ви думаєте в цій ситуації?

ü    Коли відбулася ця подія?

ü    Що говорите собі при цьому?

ü    Як часто повторюються конфлікти з чоловіком?

ü    Що хочете змінити?

ПИТАННЯ НА МИНУЛЕ, СЬОГОДЕННЯ, МАЙБУТНЄ:

ü Як раніше справлялися з такими ситуаціями?

ü Що до сих пір Вам допомагало?

ü Який досвід Ви отримали в зв'язку з цим?

ü Що зараз хотілося б змінити?

ü Що готові зробити для вирішення цього питання?

ü Який уявляєте Ваше життя через рік?    Про що мрієте?

ПИТАННЯ НА  «+» І «-»:

Позитум-підхід в позитивній психотерапії передбачає бачення ситуації цілісно з «+» і «-». Питання на «+» допомагають включити ресурс. Питання на «-» допомагають побачити в ситуації те, що потрібно змінити. Питань на «+» має бути більше.

«+»	«-»
ü   Що хорошого є у Вашому житті? ü   Що Вас радує? Хто радує? ü   Кому вдячні? ü   Ваші улюблені заняття? ü   Що приносить Вам задоволення? ü   Що допомагає? Хто допомагає? ü   У що Ви вірите? На що сподіваєтеся?	ü   Що Вас не влаштовує в цій ситуації? ü   Що турбує? ü   Який негативний досвід пов'язаний з цією ситуацією? ü   З якими труднощами Вам доведеться зіткнутися? ü   Кому це зашкодить? ü   Чим готові пожертвувати?

УТОЧНЮЮЧІ ПИТАННЯ.

Уточнюючі питання задаються, якщо клієнт втрачає конкретність в консультації.  Уточнюючі питання допомагають конкретизувати ситуацію, про яку розповідає клієнт:

ü - Чи могли б Ви навести конкретний приклад?

ü - У чому саме це проявляється?

ü - Що конкретно сказав Вам син?

ü Що саме Вам не подобається? Що конкретно турбує?

ü Коли це відбувається? Як часто?

ü Що конкретно Ви хочете змінити?

ü Ви б могли привести конкретний приклад?

ПИТАННЯ НА ПРОЯСНЕННЯ ЖИТТЄВОЇ СИТУАЦІЇ КЛІЄНТА

Прояснення пов’язане і з навиком інтерпретації, і з такою основною умовою консультування, як конкретність. Деякі приклади прояснення:

ü - «Я не зрозумів, ви почали битися до чи після того, як прийшли на шкільний спортивний майданчик»;

ü - «Ви відчуваєте гнів чи образу?»;

ü - «Чи являється проблемою те, що ви не можете собі дозволити покинути роботу?».

ПЕРЕХІД ВІД СКАРГИ  ДО БАЖАННЯ

за допомогою наступних питань:

ü - Що тобі хотілося б змінити?

ü - А як ти хотів би, щоб було?

ü - Що ти хочеш від мене «тут і тепер»?

ПРОЯСНЕННЯ ПРИХОВАНОГО СЕНСУ .

За бажанням клієнта стоїть якийсь сенс. У консультуванні важливо його прояснити. З'ясувати прихований сенс можна за допомогою запитань.

ü - А що це для тебе означає?

ü - Що тобі це дає?

ü - У чому для тебе сенс цього?

ü -Навіщо тобі це потрібно?

СТИМУЛЮЮЧІ ЗАПИТАННЯ НА ЕТАПІ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

ü Що саме Ви можете запропонувати?

ü Як інакше можна це вирішити?

ü Що ще Ви можете придумати?

ü Як би Ви вирішували цю проблему, якщо б Вам було зараз десять (двадцять, тридцять, сорок, п’ятдесят) років?

ü Яке рішення запропонувала б ваша мама (батько, бабуся, тітка, дідусь і т.д.)?

ü Що корисного Ви знайшли для себе у цьому вирішенні вашої проблеми?

ТЕХНІКА КОНКРЕТИЗАЦІЇ РЕЗУЛЬТАТУ

може застосовуватися на різних етапах консультування.

Конкретизувати очікуваний результат можна за допомогою запитань:

ü Що саме повинно відбутися, щоб Ви зрозуміли, що ціль досягнута? –

ü Як саме Ви дізнаєтеся, що Ви досягнули бажаного результату?

ПИТАННЯ, ЩО ПЕРЕДАЮТЬ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ КЛІЄНТУ

ü Що ви робили, щоб змінити ситуацію?

ü Що ви можете зробити ще у цій ситуації?

ü Що у ваших силах змінити?

ü Що ви готові змінити в собі, щоб змінити цю ситуацію?

ü А що ви готові робити для цього?

ü Як ви самі можете з цим справитися?

ПИТАННЯ НА ЗАВЕРШЕННЯ КОНТАКТУ

ü Які висновки ви можете зробити7

ü Що берете для себе з нашої сьогоднішньої роботи?

ü Як себе почуваєте?

ü Як вам було зі мною?

ü Чи могли б ми на цьому зупинитися?

Програми розвитку пізнавальних процесів дітей з ООП в умовах інклюзивного навчання

Програми розвитку пізнавальних процесів дітей з ООП

 в умовах інклюзивного навчання

Мета:розглянути особливості психологічного супроводу інклюзивного навчання, вибір програм розвитку пізнавальних процесів дітей з ООП, здійснити моніторинг проблемних зон у роботі психологів в інклюзивних класах. 

План засідання ініціативної групи

14.00 – 14.15 –Значення та роль психологічного супроводу  в загальному процесі організації інклюзивного навчання.

О.С. Шевчук

директор  ТНВК№28

14.15 – 14.30Моніторинг проблемних зон у роботі психологів  в інклюзивних класах.

Несмашна Г.Є.

методист  ТКМЦ

учасники ініціативної групи

14.30 – 15.00Досвід організації психологічного супроводу дітей з ООП в інклюзивних класах.

Лесів В.С.

практичний психолог НВК№28

15.00 – 16.00 Програми розвитку пізнавальних процесів дітей з ООП.

Несмашна Г.Є.

методист ТКМЦ

учасники ініціативної групи

Психолого-педагогічна допомога - система психологічних та педагогічних послуг, що надаються дитині з особливими освітніми потребами фахівцями центру, педагогічними працівниками навчальних закладів, реабілітаційних установ системи охорони здоров’я, соціального захисту, громадських об’єднань тощо.

Психолого-педагогічна допомога спрямована на:

ü соціалізацію дітей з особливими освітніми потребами, розвиток їх самостійності та відповідних компетенцій;

ü формування компенсаційних способів діяльності як важливої умови підготовки дітей з особливими освітніми потребами до навчання в дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах;

ü розвиток навичок саморегуляції та саморозвитку дітей з урахуванням наявних знань, умінь і навичок комунікативної діяльності, становлення особистості.

Згідно з Положенням про інклюзивно-ресурсний центр, Затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2017 р. № 545

У індивідуальному навчальному плані для дітей з особливими освітніми потребами передбачається від 3 до 8 годин на тиждень (кількість годин визначають відповідні психолого-медико-педагогічні консультації) для проведення корекційно-розвивальних занять.

(згідно з додатком до листа МОН «Про організацію інклюзивного навчання у загальноосвітніхнавчальних закладах» від 18.05.2012 № 1/9-384.)

Алгоритм діяльності практичного психолога і соціального педагога, в умовах інклюзивної освіти містить:

1. Ознайомлення з особовою справою дитини, історією та особливістю протікання захворювання.

2. Бесіду з дитиною та її батьками з метою визначення рівня можливостей дитини (самообслуговування, спілкування, пізнавальні можливості, самоконтроль поведінки, емоційно-вольової сфери тощо).

3. Оцінювання освітнього середовища, визначення його відповідності до потреб і можливостей дитини.

4. Вивчення індивідуальних особливостей та психічного розвитку дитини.

5. Проведення психолого-педагогічного консиліуму з метою розробки індивідуальної програми розвитку.

6. Проведення зустрічі з батьками і учнями класу (школи) та педагогами з метою формування їх психологічної готовності до взаємодії з дитиною з особливими освітніми потребами.

7. Проведення психокорекційної роботи з метою розвитку потенційних можливостей дитини та формування особистості.

Індивідуальний план корекційної роботи - це документ, який містить інформацію про учня (вихованця), корекційні послуги, які він отримує у навчальному закладі, та їх ефективність (підстава для внесення відповідних коректив).

Тривалість групового заняття становить 35-40 хв., індивідуального - 20-25 хв

8. Відстежування соціально-психологічного клімату в колективі.

9. Сприяння соціальній інтеграції дитини: залучення до позакласної і позашкільної діяльності.

10. Моніторинг рівня адаптованості й інтегрованості до відповідних програм та планів

Рекомендації ініціативної групи

ü   Під час вивчення індивідуальних особливостей дитини враховувати особливості її розвитку та  фізичні обмеження, адаптувати діагностичні методики відповідно до можливостей дитини.

ü   При розробленні індивідуальної програми розвитку враховувати, як основні індикатори, психофізіологічні особливості дитини, рівень її розвитку, потенційні можливості щодо опанування навчальним матеріалом.

ü   Налагоджувати  партнерські стосунки з батьками, залучати батьків до навчально-виховного процесу, участі у розробці індивідуальної програми розвитку своїх дітей.

ü   Уніфікувати зразки документації, що стосується інклюзивного навчання, яку повинні вести психологи

психологічна служба як учасник Міжрегіонального інтегрованого семінару "методична мобільність як умова підвищення пед.майстерності вчителя зарубіжної літератури".

"Ми не самотні у Всесвіті. 

У кожного з нас є безлімітний 

(і, зауважте, безкоштовний) 

доступ до спільного для планети 

колективного підсвідомого, яке повчає нас,

 як тільки ми звернемося до нього з запитанням».

Вікторія Назаренко, психолог

У рамках міжрегіонального інтегрованого семінару "Методична мобільність як умова підвищення педагогічної майстерності вчителя зарубіжної літератури", який проводився 19-20 жовтня 2-017р. було проведено зустріч - знайомство з фахівцями психологічної служби м. Вінниця,  спільно з методистом ТКМЦ Ковальчук Л.М. - інтегрований психолого-педагогічний тренінг  з інтерактивної бібліотерапії  "Далекоглядне одне лиш серце. Найголовнішого очима не побачиш" за твором А.де сент-Екзюпері "Маленький принц", а також майстер-клас "Осінній кава-дзен. Пошук внутрішніх ресурсів."

Цікавим було відвідання творчої лабораторії методиста ТКМЦ Ковальчук Л.М.,  зокрема, відкритого уроку "Сила ангельської пір"їнки" за філософською та дуже терапевтичною притчею - казкою Оксани Весни "Які ж вони, янголи", на якому була присутня  авторка.  

Дуже інформативним був і майстер-клас вчительки зарубіжної літератури Борщівської загальноосвітньох школи №2 Чоловської О.С. "Урок мовою серця" . 

Бібліотерапія – це терапія читанням.

Згідно MayHowie – це «використання літератури та аудіовізуальних матеріалів для відповідно організованої бібліотерапевтичної діяльності, яка впливає на розвиток особистості, і яка проводиться переважно у вигляді спрямованих дискусій та бесід» (1978).

Застосуванню бібліотерапії в педагогіці сприяє те, що учні вже знаходяться в атмосфері, яка сприяє і читанню, і сприйняттю, зустрічатися з ними можна щоденно, спостерігаючи у всіх можливих ситуаціях.  Лікувальне читання легко включити до шкільної програми.

Етичний кодекс психолога та нормативні документи захисту прав дітей

Засідання ініціативної групи психологів НЗ

Етичний кодекс психолога та нормативні документи

захисту прав дітей

3 жовтня 2017р., 14.00,

ТКМЦ

І. Вступ. Повідомлення мети та структури зустрічі.

ІІ.Моніторинг проблемних зон працівників психологічної служби, пов’язаних з  правовими питаннями їх діяльності.

III. Інформаційне повідомлення. «Законодавство України щодо освітніх послуг, захисту прав дітей та правові питання діяльності працівника психологічної служби освіти».

IV. Розробка рекомендацій щодо правового регулювання взаємодії працівників психологічної служби.

Несмашна Г.Є.,

Вівчар А.Д.

методисти ТКМЦ

Рекомендації

•  Характеристику на дитину надавати лише на письмову вимогу  (офіційні звернення правоохоронних  чи судових органів)
• Уникати втягування у конфліктні ситуації між батьками чи іншими родичами дитини, діяти в інтересах дитини, дотримуючись посадової інструкції, Положення про психологічну службу системи освіти України, Етичного кодексу психолога, інших Нормативних документів, що регулюють питання освітнього процесу. 
• Переадресовувати батьків (осіб, що їх заміняють)  до органів опіки та піклування, інших установ, що здійснюють нормативно-правове регулювання захисту прав дітей. 
• Розробити посібник з правового регулювання діяльності працівника психологічної служби з питань захисту прав дитини.

клуб спілкування соціальних педагогів Профілактична протинаркотична та протиалкогольна виховна програма для учнів 1-11 класів, їх батьків та працівників педагогічних колективів загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІІ ступенів навчання

26.09.2017р відбулося засідання клубу спілкування, на якому соціальні педагоги знайомилися з з Профілактичною протинаркотичною та протиалкогольною програмою .для учнів 1-11 класів, їх батьків та працівників педагогічних колективів загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІІ ступенів навчання.

Програма викладена у вільному доступі на сайті МОНУ, її можна знайти за посиланням

http://mon.gov.ua/activity/education/pozashkilna-osvita/vyhovna-robota/profilaktichna-protinarkotichna-ta-protialkogolna-vixovna-robota.html

Презентуючи власний досвід профілактичної роботи, соціальні педагоги відмітили ефективність залучення громадських організації до просвітницької роботи з учнями, а також вказали на неефективність виявлення схильностей та переконань учнів щодо вживання психоактивних речовин за допомогою анкетування, оскільки підлітки часто дають соціально схвалювані відповіді, тому реальної картини виявити у таких випадках неможливо.

Цікавим був досвід використання «Профілактичної протинаркотичної та протиалкогольної програми для учнів 1-11 класів, їх батьків та працівників педагогічних колективів загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІІ ступенів навчання» соціальними педагогами ТЗОШ№20  та ТЗОШ№19.

Після ознайомлення з «Профілактичною протинаркотичною та протиалкогольною програмою для учнів 1-11 класів, їх батьків та працівників педагогічних колективів загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІІ ступенів навчання», учасники будували  «будинок мети» щодо використання  програми у своїй роботі.

Одним із головних завдань  обрали -  вчити дітей робити вибір і думати самостійно.

Вказали учасники і на ряд перешкод на шляху впровадження програми у навчальний процес: незацікавленість адміністрації та педагогічного колективу, небажання батьків вникати у проблематику, відсутність ресурсів для проведення занять з учнями (від посібників  для кожного учня до паперу та інших матеріалів, які використовуються під час заняття),  брак часу у школярів в силу їх високої завантаженості та достатньо великий об’єм часу на підготовку до занять з учнями.

Разом з тим, усі ці перешкоди можна подолати, якщо є основний ресурс – бажання, мотивація до реалізації програми, усвідомлення важливості профілактичної роботи серед школярів. 

                                 

   програма засідання.

Вступ. Повідомлення мети та структури зустрічі.

1.1. Знайомство. Очікування.

Дати відповіді на питання.

-        Ім’я, навчальний заклад.

-        Які заходи профілактики вживання учнями психоактивних речовин я проводжу у школі.

-        Які я знаю чи використовую у своїй роботі профілактичні програми.

-        Чого я очікую від сьогоднішньої зустрічі.

ІІ.Ознайомлення з Профілактичною протинаркотичною та протиалкогольною програмою .для учнів 1-11 класів, їх батьків та працівників педагогічних колективів загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІІ ступенів навчання.

Вправа «Ажурна пилка».

1. Об’єднання учасників у 5 груп. Кожна група отримує по 1 модулю програми.

Завдання: визначити, основну ідею модулю, використовуючи 6 «журналістських запитань» - Хто? Що? Де? Коли? Як? Для чого?

2 Учасники групи отримують номери та об’єднуються в інші групи за номерами (від 1 до 5)

Завдання: У новоствореній групі обмінятися інформацією, розповівши про кожен модуль згідно  6 «журналістських запитань» - Хто? Що? Де? Коли? Як? Для чого?

3.Зворотній зв'язок. Що тепер ми знаємо про Програму.

III. Мозковий штурм - «будиночок мети»: шляхи впровадження програми у навчальних закладах. 

Підведення підсумків зустрічі. Зворотній зв'язок: панельне інтерв’ю-вихід.

-        Що  найбільше запам’яталося про Програму?

-        Які шляхи впровадження програми ви бачите для себе?

Які важливі для себе рішення щодо реалізації Програми ви прийняли 

Функції та механізми психологічного захисту.

Чергова інтервізійна зустріч психологів ЗНЗ  відбулась 21.09.2017р.

Тематика  теоретичного блоку групи передбачала нагадати психологам ЗНЗ про психологічні захисти, їх функції та типологію.
Для цього учасники у ході зустрічі створювали образ психологічного захисту, шукали співвіднесення кожного психологічного захисту  зі способом його прояву. У підсумку, було створено цікаву метафору  корисності психологічних захистів.

План засідання інтервізійної групи. 

І. Вступ.повідомлення теми, мети та структури зустрічі. Перший шерінг.

1. Вправа "Зараз я почуваю..." з використанням проективних метафоричних карт "Сага".  
2. Вправа "Проекція".
3. Мозковий штурм "Які я знаю психологічні захисти".

ІІ. Функції та механізми психологічного захисту. Їх типологія.

1. Інформаційне повідомлення "Функції та механізми психологічного захисту. Їх типологія. Прояв психологічних  захистів у дітей". 
2. Вправа "Співвіднесення."  Робота в групах. 
3. Вправа "образ психологічного захисту."  Робота в групах. 

ІІІ. Розгляд інтервізійного випадку (за запитом учасників).

ІV. Заключний шерінг.

Психологічні захисти у структурі Я-концепції

Функції та механізми психологічного захисту. Їх типологія.

(

На думку О. В. Винославської та М. Й. Варія психологічний захист проявляється не лише в разі виникнення надзвичайних обставин, а й повсякденно. Тому психологічний захист – нормальний, постійний механізм людської психіки. Встановлено, що основним завданням психологічних захистів виступає зниження напруження та тривоги, які можуть спричинити психічну травму. Психологія ще не розкрила всі захисні механізми, які люди використовують з метою адаптації Я.

Бувають випадки, коли людина потрапляє у неприємну ситуацію, яка викликає стійке переживання негативних емоцій - сум, гнів, сором тощо. Якщо сама людина не може змінити цю неприємну ситуацію, то психіка починає захищатись від травмуючих емоційних переживань, які заважають та пригнічують людину. Даний психічний феномен був відкритий і описаний Зиґмундом Фрейдом та його послідовницею донькою Анною Фрейд

Психологічний захист - це зазвичай неусвідомлюваний процес усунення або послаблення психікою людини негативних, травмуючих або неприйнятних емоційних переживань. В широкому розумінні даний термін використовують для позначення будь-якої поведінки, яка долає психологічний дискомфорт, в результаті якого може сформуватися негативізм, змінитися система міжособистісних стосунків тощо.

Важливо, що психологічний захист поєднує в собі протилежні наслідки для психіки людини: позитивні, так як усуває або послаблює напруження від негативних емоційних переживань, але і негативні, бо не вирішує самої проблеми, а часто ще й ускладнює її.

Відповідно до впливу на проблему особистості психологічний захист поділяється на такі різновиди:

1) конструктивний - не вирішуючи проблеми, хоча б не ускладнює її,

Конструктивні механізми психологічного захисту

Компенсація-досягнення людиною альтернативних успіхів у іншій сфері для збереження позитивної оцінки себе ("... Не везе в навчанні, повезе в коханні").

Сублімація - переведення неприйнятних емоцій і енергії у прийнятне, можливе русло (написання віршів через нещасливе кохання, прибирання квартири при агресії тощо).

 Деструктивні механізми психологічного захисту

Витіснення - штучне забування людиною травмуючих спогадів через їх перехід у несвідоме.

Проекція - приписування своїх негативних якостей іншим людям для самозаспокоєння (якщо людина переконує, що навколо всі - брехуни, то вона сама часто говорить неправду).

Заміщення - перенесення агресивних імпульсів на менш загрозливого об'єкта (начальник посварив підлеглого, той, не маючи змоги відповісти тим же керівнику, сварить вдома дружину, та - дітей, вони лупцюють домашніх тварин).

Регресія - повернення до дитячих форм поведінки, "впадання в дитинство" (при сварці дорослих вони "надуваються" і не розмовляють, пияцтво чоловіків чи гонки на великій швидкості тощо),

Формування реакції - захист від заборонених, неприйнятних імпульсів через думки чи поведінку зворотного характеру (при надмірній показовій люб'язності людина приховує неприязнь і навпаки),

Раціоналізація - наведення для себе псевдо-розумної аргументації у випадку поразки (байка про лисицю, яка, не зумівши дотягнутись до винограду, вирішила, що він зелений і несмачний),

Втеча - уникання неприємних ситуацій, що асоціюються з попередніми невдачами.

Із захисних реакцій, помічених у дітей і підлітків, найтиповіші, як вважає О.Е. Лічко, такі: пасивний протест, опозиція, імітація, емансипація і компенсація.

Пасивний протест - це рання форма захисної поведінки. Вона виявляється у відмові від спілкування навіть з близькими людьми, від їжі, від ігор. Така реакція найчастіше виникає в дитини, якщо її раптово відірвали від матері, сім’ї, звичної групи однолітків. Дитина, потреби якої в турботі, емоційних контактах постійно не задовольняють, поступово стає аутичною.

Опозиція - це форма активного протесту проти норм і вимог дорослих. Коли батьки або вихователі висувають до дитини надмірні вимоги, вони провокують опозицію. Часті претензії, непосильне навантаження (несумісне з реальними можливостями дитини) породжують у неї внутрішнє напруження. Опозиція завжди активується у разі втрати або зниження уваги близьких.

У підлітків ця реакція може виявлятися в незрозумілих крадіжках, демонстративному інтересі до алкоголю, наркотиків, суїцидних демонстраціях. Усе це - різноманітні сигнали рідним: сигнал про екстрену потребу уваги, турботи і любові. Іноді опозиція виявляється і у формі психічної регресії.

Імітація - це реакція, яка виражається в прагненні у всьому наслідувати певну особу, улюблену людину, героя. У дорослого наслідування вибіркове. Він виокремлює в іншого щось і здатний наслідувати тільки ці риси, не поширюючи свою позитивну реакцію на решту рис цієї людини. Відповідно й емоційне ставлення до предмета наслідування в дорослого стриманіше, ніж у дитини. Дітям властиве глобальне прийняття або заперечення. Цілісна імітація - це рання форма ідентифікації з дорослим.

Емансипація - це боротьба дітей за самоствердження, самостійність, свободу і навіть за майнові права. Загалом це вивільнення з-під контролю і заступництва дорослих. Схоже, що формуючи прийоми емансипації, дитина відпрацьовує з їхньою допомогою проектування на себе способів поведінки і рис дорослих, переймаючи їхні права і можливості.

Компенсація - реакція, за допомогою якої дитина прагне заповнити слабкість і невдачі в одній сфері успіхами в іншій. Наприклад, кволий підліток утішає себе тим, що «зате» він відмінно вчиться, а поганий учень - тим, що він «зате» перемагає у бійках. Нерідко виникненню умови для задіяння психологічного захисту дитини сприяють напруженість взаємин з батьками. Особливо, коли є приховане емоційне відштовхування дитини.

Особливості діяльності психологічної служби освти у 2017-2018 н.р.

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ КОМУНАЛЬНИЙ методичний центр НАУКОВО-ОСВІТНІХ ІННОВАЦІЙ ТА МОНІТОРИНГУ

Методичні рекомендації

щодо організації діяльності психологічної служби освіти міста у 2017-2018 н.р.

упорядник Г.Є.Несмашна методист ТКМЦ Укладено на основі листа Міністерства освіти і науки України від  28 липня  2017 р. № 1/9-414 «Про забезпеченість психологічної служби системи освіти та пріоритетні напрями діяльності у 2017-2018 н. р.»,  методичних рекомендацій щодо організації діяльності працівників психологічної служби у у 2017 – 2018 навчальному році (укладачі: З.М. Коротюк, С.Р.Демидась, М.П.Коростіль, методисти навчально-методичного центру психологічної служби і соціальної роботи ТОКІППО),  інших нормативних документів.