вівторок, 7 листопада 2017 р.

Функції та механізми психологічного захисту.

Чергова інтервізійна зустріч психологів ЗНЗ  відбулась 21.09.2017р.

Тематика  теоретичного блоку групи передбачала нагадати психологам ЗНЗ про психологічні захисти, їх функції та типологію.
Для цього учасники у ході зустрічі створювали образ психологічного захисту, шукали співвіднесення кожного психологічного захисту  зі способом його прояву. У підсумку, було створено цікаву метафору  корисності психологічних захистів.




План засідання інтервізійної групи. 
І. Вступ.повідомлення теми, мети та структури зустрічі. Перший шерінг.

  1. Вправа "Зараз я почуваю..." з використанням проективних метафоричних карт "Сага".  
  2. Вправа "Проекція".
  3. Мозковий штурм "Які я знаю психологічні захисти".

ІІ. Функції та механізми психологічного захисту. Їх типологія.

  1. Інформаційне повідомлення "Функції та механізми психологічного захисту. Їх типологія. Прояв психологічних  захистів у дітей". 
  2. Вправа "Співвіднесення."  Робота в групах. 
  3. Вправа "образ психологічного захисту."  Робота в групах. 

ІІІ. Розгляд інтервізійного випадку (за запитом учасників).

ІV. Заключний шерінг.




Психологічні захисти у структурі Я-концепції
Функції та механізми психологічного захисту. Їх типологія.
(
На думку О. В. Винославської та М. Й. Варія психологічний захист проявляється не лише в разі виникнення надзвичайних обставин, а й повсякденно. Тому психологічний захист – нормальний, постійний механізм людської психіки. Встановлено, що основним завданням психологічних захистів виступає зниження напруження та тривоги, які можуть спричинити психічну травму. Психологія ще не розкрила всі захисні механізми, які люди використовують з метою адаптації Я.
Бувають випадки, коли людина потрапляє у неприємну ситуацію, яка викликає стійке переживання негативних емоцій - сум, гнів, сором тощо. Якщо сама людина не може змінити цю неприємну ситуацію, то психіка починає захищатись від травмуючих емоційних переживань, які заважають та пригнічують людину. Даний психічний феномен був відкритий і описаний Зиґмундом Фрейдом та його послідовницею донькою Анною Фрейд
Психологічний захист - це зазвичай неусвідомлюваний процес усунення або послаблення психікою людини негативних, травмуючих або неприйнятних емоційних переживань. В широкому розумінні даний термін використовують для позначення будь-якої поведінки, яка долає психологічний дискомфорт, в результаті якого може сформуватися негативізм, змінитися система міжособистісних стосунків тощо.
Важливо, що психологічний захист поєднує в собі протилежні наслідки для психіки людини: позитивні, так як усуває або послаблює напруження від негативних емоційних переживань, але і негативні, бо не вирішує самої проблеми, а часто ще й ускладнює її.
Відповідно до впливу на проблему особистості психологічний захист поділяється на такі різновиди:
1) конструктивний - не вирішуючи проблеми, хоча б не ускладнює її,
Конструктивні механізми психологічного захисту
Конструктивні механізми психологічного захисту
Компенсація-досягнення людиною альтернативних успіхів у іншій сфері для збереження позитивної оцінки себе ("... Не везе в навчанні, повезе в коханні").
Сублімація - переведення неприйнятних емоцій і енергії у прийнятне, можливе русло (написання віршів через нещасливе кохання, прибирання квартири при агресії тощо).

 Деструктивні механізми психологічного захисту
Витіснення - штучне забування людиною травмуючих спогадів через їх перехід у несвідоме.
Проекція - приписування своїх негативних якостей іншим людям для самозаспокоєння (якщо людина переконує, що навколо всі - брехуни, то вона сама часто говорить неправду).
Заміщення - перенесення агресивних імпульсів на менш загрозливого об'єкта (начальник посварив підлеглого, той, не маючи змоги відповісти тим же керівнику, сварить вдома дружину, та - дітей, вони лупцюють домашніх тварин).
Регресія - повернення до дитячих форм поведінки, "впадання в дитинство" (при сварці дорослих вони "надуваються" і не розмовляють, пияцтво чоловіків чи гонки на великій швидкості тощо),
Формування реакції - захист від заборонених, неприйнятних імпульсів через думки чи поведінку зворотного характеру (при надмірній показовій люб'язності людина приховує неприязнь і навпаки),
Раціоналізація - наведення для себе псевдо-розумної аргументації у випадку поразки (байка про лисицю, яка, не зумівши дотягнутись до винограду, вирішила, що він зелений і несмачний),
Втеча - уникання неприємних ситуацій, що асоціюються з попередніми невдачами.

Із захисних реакцій, помічених у дітей і підлітків, найтиповіші, як вважає О.Е. Лічко, такі: пасивний протест, опозиція, імітація, емансипація і компенсація.

Пасивний протест - це рання форма захисної поведінки. Вона виявляється у відмові від спілкування навіть з близькими людьми, від їжі, від ігор. Така реакція найчастіше виникає в дитини, якщо її раптово відірвали від матері, сім’ї, звичної групи однолітків. Дитина, потреби якої в турботі, емоційних контактах постійно не задовольняють, поступово стає аутичною.
Опозиція - це форма активного протесту проти норм і вимог дорослих. Коли батьки або вихователі висувають до дитини надмірні вимоги, вони провокують опозицію. Часті претензії, непосильне навантаження (несумісне з реальними можливостями дитини) породжують у неї внутрішнє напруження. Опозиція завжди активується у разі втрати або зниження уваги близьких.
У підлітків ця реакція може виявлятися в незрозумілих крадіжках, демонстративному інтересі до алкоголю, наркотиків, суїцидних демонстраціях. Усе це - різноманітні сигнали рідним: сигнал про екстрену потребу уваги, турботи і любові. Іноді опозиція виявляється і у формі психічної регресії.
Імітація - це реакція, яка виражається в прагненні у всьому наслідувати певну особу, улюблену людину, героя. У дорослого наслідування вибіркове. Він виокремлює в іншого щось і здатний наслідувати тільки ці риси, не поширюючи свою позитивну реакцію на решту рис цієї людини. Відповідно й емоційне ставлення до предмета наслідування в дорослого стриманіше, ніж у дитини. Дітям властиве глобальне прийняття або заперечення. Цілісна імітація - це рання форма ідентифікації з дорослим.
Емансипація - це боротьба дітей за самоствердження, самостійність, свободу і навіть за майнові права. Загалом це вивільнення з-під контролю і заступництва дорослих. Схоже, що формуючи прийоми емансипації, дитина відпрацьовує з їхньою допомогою проектування на себе способів поведінки і рис дорослих, переймаючи їхні права і можливості.

Компенсація - реакція, за допомогою якої дитина прагне заповнити слабкість і невдачі в одній сфері успіхами в іншій. Наприклад, кволий підліток утішає себе тим, що «зате» він відмінно вчиться, а поганий учень - тим, що він «зате» перемагає у бійках. Нерідко виникненню умови для задіяння психологічного захисту дитини сприяють напруженість взаємин з батьками. Особливо, коли є приховане емоційне відштовхування дитини.

Немає коментарів:

Дописати коментар