Допис 8. Ми і вони

Гнів-це базова емоція, яка сигналізує нам про необхідність захищати себе, своє потомство, свою територію і дає нам енергію для боротьби.

Нормальними зараз є і гнів на ворога і лють від безсилля , і злість від утоми...

А якщо ворога немає поруч, а гнів є? Ми тоді починаємо шукати ворога навколо себе...

Війна поляризує світ... ділить на чорне і біле....

так з'являються "Ми" і "Вони".... Ми, хто місцевий і вони, які прибули, ми, хто залишився й вони, які виїхали....ми, які роблять все можливе і вони , які не роблять нічого...а ще ж україномовні і ні....і ще багато таких...

І ми розгортаємо баталії в соцмережах, сваримося з домашніми, звинувачуємо знайомих....

Витрачаємо енергію....рвемо зв'язки...хоч це нам і не на користь...

"Ми" і "вони" різні... Але це не означає, що "вони" вороги...

У нас один ворог... вся наша лють має бути адресована туди...

Всі інші - просто інші... Не переводьте енергію гніву на них...

Перетворіть цю енергію на щось корисне.

Знайдіть місце прикладання енергії гніву, яке посилює вас, а зрештою і нас усіх, а не руйнує...

Буває, що важко опанувати себе....тоді звертайтесь по допомогу...

P.S. Матюкатися в часі війни - то норм... То є безпечний спосіб виходу гніву...Головне потім вчасно зупинитися))