Святе Христове Воскресіння очищує душу і підіймається величним храмом над Землею, обмиваючи її потоками світла й тепла, висвічуючи все істинне, що є насправді вічним. І летить спів церковного дзвону високо в небо. Святою чистотою білих пелюсток вкриваються вишні. Серце виспівує в такт дзвону, а душа лине в безмежжя любові.
У цей день прагнеш чогось вищого, неземного... Починаєш думати над тим, для чого живеш... Як живеш?. На що витрачаєш свої дні й ночі - на речі, які дійсно мають значення чи викликають усмішку?
Заглянь у глибину свого серця. Чи співає воно сьогодні від радості й щастя? Чи чекає, що буде щасливим завтра, пізніше, колись...? І що є метою твого життя? Мати, діяти чи жити?
Ти можеш шукати багатства чи слави, а, отримавши їх, все одно бути нещасним. А можеш озирнутися навколо, зупинитися на мить і побачити, що дійсно справжніми є Радість Розуміти і Радість Мислити, а найціннішими-Блаженство Бути Здоровим і Велика Радість Кохати.
Спробуй - і ти відчуєш Справжнє Блаженство Бігати Росою Босоніж або ж Високу Радість Споглядати Прекрасне. І коли все оманливе протече між пальцями як пісок, з тобою завжди залишаться вічні й незміні цінності: Радість Дихати Повітрям і Радість Любити Батьків, Радість Завершеної Праці і Радість Пізнання..
І ти зможеш відчути Справжнє Блаженство Дощу і Блаженство Бачити Захід Сонця, Блаженство Весни і Блаженство Спалахуючих Зірок...
Спробуй за простими і звичними речами побачити незвичне.
І тоді перед тобою постане Душа хліба і Душа молока. А в дорогу за Синім Птахом мрії поведе Душа Світла.
І тоді перед тобою постане Душа хліба і Душа молока. А в дорогу за Синім Птахом мрії поведе Душа Світла.
І навіть вічність смерті перестане здаватися такою невідворотною. Адже наші близькі залишаються з нами назавжди в наших спогадах.Вони оживають, коли ми згадуємо їх. Бо насправді живуть у нашому минулому, яке ніхто й ніколи не відбере від нас.
У наших діях, вчинках, смаках, поглядах - частинка їхньої душі.
І в цьому-поруч із печаллю - велика радість буття.
Спробуй побачити Радість Спогадів у безмірній печалі вічної розлуки...
А чи знаєш ти, яка безмежно цінна краса материнської любові, сплетена не з шовку, срібла чи перлів, а з поцілунків, поглядів та доторків, кожен з яких додає сонячний чи місячний промінь у її вбрання. Це-Любов, вічна й незмінна, яка нічого не просить взамін, а лише дарує. Любов, яка тримає свої долоні над нами, доки ми йдемо життям, і захищає холодними зимовими ночами. Любов , яка править світом і обертає землю...
Ми живемо на планеті людей, але чи володіємо справжньою цінністю людських стосунків, відчуттям, що душі - на одній хвилі, коли зникає межа між вами та кимось іншим і ваші серця торкаються одне одного?
Можна багато говорити, але все одно не бути в контакті.А можна розмовляти без слів і розуміти один одного, бути близькими, як ніхто у цілому світі, коли очі і руки говорять- «Я тут-для тебе!» Не просто «з тобою», а - «для тебе». Цю мить, цю хвилину, годину, день, місяць чи все життя-(яка різниця)-зараз- «Я тут- для тебе!»
Прислухайтеся, он розмовляють льотчик Сент-Екзюпері та Маленький Принц. «Люди викохують в одному саду п΄ять тисяч троянд...І не знаходять того, що шукають... Але ж те, що вони шукають, можна було б помітити в одній-єдиній троянді, в ковтку води... Щоправда-вода та - незвичайна. Вона народилая від довгої дороги під зорями, від рипіння корби, від зусилля рук. Приємна серцеві, як подарунок....Це - як з квіткою...Коил ти любиш квітку, що росте десь на далекій зірці- вночі тобі приємно дивитися на небо. Всі зорі розквітають...
Люди мають свої зірки, які перестають бути звичайними зорями. Одним, тим, хто подорожує, вони вказують дорогу. Для інших-це просто маленькі вогники. Для вчених вони- складні задачі, що їх треба розвязати. Але для всіх цих людей зорі німі. А ти матимеш зовсім особливі зорі...
Ти подивишся вночі на небо і почуєш, що всі зірки сміються. Ти матимеш зорі, що вміють смятися!
Я теж дивитимусь на зорі. І всі вони будуть ніби старі криниці з іржавою корбою. І кожна дасть мені напитися. Ти матимеш п΄ятсот мільйонів дзвіночків, а я - п΄ятсот мільйонів джерел.»
Я теж дивитимусь на зорі. І всі вони будуть ніби старі криниці з іржавою корбою. І кожна дасть мені напитися. Ти матимеш п΄ятсот мільйонів дзвіночків, а я - п΄ятсот мільйонів джерел.»
Хочете, щоб п΄ятсот мільйонів зірок нагадували вам про когось? Тоді подивіться в очі тому, хто зараз поруч і скажіть йому без слів- «Зараз я тут-для тебе!».
А ще згадайте, що жив на планеті Земля чоловік на ім΄я Моріс Метерлінк, який першим зрозумів і назвав істинними цінності буття и Синьою Птахою поманив нас у далекі далі, щоб, наблукавшись, ми зрозуміли- дещо, схоже на омріяний ідеал, завжди було з нами, знаходилось у нашій оселі.
Бо щастя насправді приходить до нас не тоді, коли ми ганяємось за ним, адже в той час ми не належимо собі, не належимо теперішньому, перебуваючи десь-інде, в іншому часі та вимірі...Коли ми шукаємо щастя, то втрачаємо його. Щастя приходить, коли ми припиняємо пошуки і, зупинившись, повною мірою усвідомлюємо, де знаходимось, і віддаємося тому, що робимо зараз.
Тоді ми здатні вловити істинні моменти святості, відчуття повної єдності із самим собою, навколишнім світом, іншою людиною.
І це можуть бути прості щоденні події, коли ми раптом побачимо перший зелений листочок чи відчуємо теплий сонячний промінь на щоці, зустрінемося поглядом з перехожим і усміхнемось одне одному, коли зателефонуємо коханому, щоб сказати лише три слова «Я кохаю тебе», коли дитина обійме нас без усякої причини...
І це можуть бути прості щоденні події, коли ми раптом побачимо перший зелений листочок чи відчуємо теплий сонячний промінь на щоці, зустрінемося поглядом з перехожим і усміхнемось одне одному, коли зателефонуємо коханому, щоб сказати лише три слова «Я кохаю тебе», коли дитина обійме нас без усякої причини...
Саме діти можуть навчити нас знаходити значення і задоволення в кожному моменті життя. Адже вони ще не навчилися відкладати радість «на потім». Їх дні і ночі повні сміху і зачудування життям, здатністю з насолодою відкривати для себе диво, яке ховається в кожній квітці, кожній хмаринці, кожній краплині...
І якщо ви забули, який Бог - запитайте дитину, вона нагадає вам...
Фото зроблено в одній з духовних поїздок (Страдч-Унів, 2012)
